KAYKAY

Ніч як вітрина - зверху дах опущений, вітер шовковий, а в кишенях дзвенять купюри і обов'язки. Бодрум і Стамбул на одній карті: пляжний гламур сусідить з підземними справами, на шиї - лід, в очах - хоробрість, в кишені - паролі до PayPal. Музика дзвенить рівно, як рахунок на табло, а в словах - рахунок за всю розкіш і всі прорахунки; сміх просвічує скептично, ніби сукня одягла бронежилет.

Тут кожен гнучкий флекс оплачується маленькою тривогою: поліцейські вогні, ділові дзвінки від «хлопців», історія з кулями і судом, що проходить повз, і при всьому цьому - бажання залишитися молодим і не стати лише рядком у звіті. Іронія м'яко гріє: всі ці випади - як аксесуар до життя, яке голосно сміється і тихо рахує свої шрами. Біт годує ритм кроків по асфальту - і здається, що цей самий ритм вміє лікувати втому краще, ніж обіцяні мільйони.