Break The Jaw

Здається, ніби хтось випадково увімкнув диктофон саме в той момент, коли всередині людини руйнується цілий світ - тихо, майже ввічливо. Голос звучить ніби зсередини скляної кулі, де повітря важке, а слова - уламки думок, що не встигли стати зізнаннями. Кохання тут не романтичне, а фізіологічне: ламає кістки, вивертає суглоби, залишає синці на голосових зв'язках.

І все-таки всередині цієї крихкості - щось до болю живе. Як ніби серце, розірвавшись, вирішило продовжувати працювати з чистої впертості. Холодно, порожньо, але при цьому дивно спокійно: вже не чекаєш прощення, просто йдеш далі, тягнучи за собою власну провину - як шлейф, як пам'ять, як доказ, що відчувати все ще вмієш.

Знято Пейдж Старк

Монтаж: Олівія Стебайл