Gdzie mój dom?

Буває, реальність раптом втрачає обриси, і звичні речі починають звучати гулко, ніби з-під води. Начебто живий, а всередині - порожньо, як у квартирі після переїзду: стіни стоять, але вже нічиї. І навіть дзеркало відповідає чужим поглядом. Здається, що тіло рухається саме, а свідомість просто спостерігає, як хтось інший дихає, говорить, моргає.

У цій пісні - ніби стукіт серця під таблетками і відлуння питання без адресата: де той кут, де можна просто бути, не виправдовуватися, не збирати себе по шматочках. Молитва без віри, прохання без адреси, сон, який не відпускає. І серед усього цього - крихітний рух назустріч: «złap mnie za dłoń» - не як романтика, а як остання спроба залишитися живим, хоч на секунду.