Baltimore (feat. Trettmann)

Ностальгія тут пахне мокрим асфальтом і корицею на булочці, випадково купленій в грудні. Начебто життя поїхало далі по трасі, до нових міст і людей, але кожен поворот все одно повертає до старих вікон навпроти. Другий поверх, сусідній блок - ніби кадр з фільму, який ніяк не вивітрюється з пам'яті.

У пісні миготять тіні минулого: вечірні поцілунки з присмаком солі, сміх до ранку, безглузда впевненість у тому, що все буде вічно. Але звучить і щось мудре - визнання, що старі дороги не ведуть нікуди, зате без них і нинішнього «себе» не було б. І від цього спогади стають м'якшими, теплішими, схожими на лист, відправлений вітром.