Cadillac solitario

Опівнічні прогулянки чужими вулицями завжди закінчуються однаково - в голові розкручується плівка старих історій. Начебто за кермом іржавого «Кадиллака», з келихом мартіні і компанією випадкових попутниць, а насправді в полоні однієї-єдиної думки: хтось колись не передзвонив.

Місто блимає вогнями, пальми тягнуться в темряві, а сигарета догорає в пальцях - і раптом минуле стає ближчим, ніж справжня ніч. Начебто хотів пригод, а опинився у звичній пастці: туга сильніша за будь-які зміни. І навіть якщо світанок застане сплячим на сидінні, це буде не кінець історії, а просто ще один поворот дороги, де пам'ять завжди підрізає попереду.