Easy

Ніжний хаос у ритмі великого міста: все горить, всі біжать, все руйнується, а десь серед цього хтось тихо шепоче - «легше, не поспішай». Слова кружляють, ніби заспокійлива мантра-наспів, яка тримає на плаву, коли всередині буря. І навіть найважчі дні стають терпимішими, якщо поруч є людина, готова прийняти чужий біль, не розбираючи, чий він.

У музиці чути контраст - з одного боку, біт підштовхує до руху вперед, з іншого - голоси ніби просять пригальмувати, не заганяти себе, не ставати «loco». Як нагадування, що життя не спринт, а довга дорога: можна зменшити темп, вдихнути глибше і дозволити собі бути вразливим. Іноді саме в цих паузах і ховається справжнє тепло.