To The Sandals

Кошмари вміють маскуватися під танцювальні вогні. Начебто клуб, музика, натовп ніг у нескінченному ритмі «туди-сюди», а всередині все ще шурхотить пам'ять про червоні леза і важкі сни. Місто може зачинитися перед носом, як вітрина після закриття, але чиясь простягнута долоня раптом ламає цей замок. Пісня схожа на дивний парад образів - від молочних угод до тріснутої п'яти - ніби хаос вулиць і снів злився в єдиний потік. І в цьому потоці є місце танцю, який витягує назовні всю темряву, поки вона не починає світитися неоном.