UH OH!

Звучить як вечірка, яка починається не на танцполі, а в чиємусь чаті з лаконічним «ти де?». За півгодини - вже біля дверей, без зайвих слів, тільки легке тремтіння і знайомий маршрут через пожежну драбину.

Кожен дотик перетворюється на маленьке «ух-ох!», ніби тіло реагує швидше за голову. І немає сенсу щось пояснювати - достатньо погляду, спалаху екрану і знімка, який ніколи не потрапить в стрічку.

Все таємне тут не обтяжує, а тільки підстьобує. І в підсумку виходить не романтика при свічках, а чиста хімія з приспівом, який звучить голосніше за будь-яке «кохаю».