Прасковья (Uma2rman Звёзды считают нас)

Сніг заплутаний, ніч розтягнулася до вікна, і тиша ніби спеціально дражнить тугою. У підмосковних історій завжди один і той же сюжет: кохання пішло, а сльози залишилися. Росковья - ім'я начебто просте, майже сільське, але за ним чується ціла драма: не епічна, а домашня, з видом на скло, де відбивається місяць і порожня кімната. Музика ніби зі старого касетного магнітофона - проста, трохи наївна, але саме в цій наївності і заховано те саме щемливе почуття, коли серце знову вчать стирати і переписувати заново.