Більше пісень від Женя Трофимов
Більше пісень від Комната культуры
Опис
Зірки тут не романтичні декорації, а майже підступні істоти - холодні, привабливі, занадто великі, щоб до них торкатися. Вони і лякають, і ваблять, і ніби чекають, коли хтось ризикне подарувати їм свою увагу всерйоз. Музика м'яко колише між тривогою і надією: то застереження - «не дивись, ще не пізно», то раптом заклик - «а раптом вони рахують нас?». Виходить не просто космічна метафора, а нагадування, що мрії - теж зірки: далекі, холодні, але відчайдушно потребують того, щоб їх побачили.
Текст і переклад
Оригінал
Не смотрите наверх, там звезды вас магнитом к себе потянут, навсегда западут вам в душу и останутся там навек.
Не смотрите, еще не поздно вам остаться просто друзьями.
Звездам холодно, звездам страшно, звездам нужен свой человек.
Чтоб смотрел бы на них с любовью, прикоснуться мечтал руками, называл бы их в честь героев и сверял бы по ним свой путь.
И однажды, по зову сердца, воспарил бы над облаками и, забрав бы одну с собою, подарил бы кому-нибудь.
Не опускай рук, не закрывай глаз.
Кто знает, а вдруг звезды считают нас?
Не опускай рук, не закрывай глаз.
Кто знает, а вдруг звезды считают нас?
Звезды считают нас.
Не смотрите в окно, там ветер, он поселит в душе тревогу, унесет в облака и в горы и покажет вам с высоты неизведанные дороги и невиданные просторы.
И напомнит, что где-то в сердце спят несбывшиеся мечты о полетах к далеким звездам неизвестных еще галактик и о поисках во Вселенной неоткрытых еще планет.
Чтоб однажды, по зову сердца, воспарить бы над облаками и звезду принести к аллеям той, которой дороже нет.
Не опускай рук, не закрывай глаз.
Кто знает, а вдруг звезды считают нас?
Не опускай рук, не закрывай глаз.
Кто знает, а вдруг звезды считают нас?
Звезды считают нас, звезды считают нас.
Звезды считают нас.
Кто знает, а вдруг звезды считают нас?
Переклад українською
Не гляньте нагору, там зірки вас магнітом до себе потягнуть, назавжди западуть вам у душу і залишаться там навіки.
Не дивіться ще не пізно вам залишитися просто друзями.
Зіркам холодно, зіркам страшно, зіркам потрібна своя людина.
Щоб дивився б на них з любов'ю, торкнутися мріяв руками, називав би їх на честь героїв і звіряв би ними свій шлях.
І одного разу, за покликом серця, здійнявся б над хмарами і, забравши одну з собою, подарував би комусь.
Не опускай рук, не заплющу очей.
Хто знає, а раптом зірки рахують нас?
Не опускай рук, не заплющу очей.
Хто знає, а раптом зірки рахують нас?
Зірки рахують нас.
Не дивіться у вікно, там вітер, він поселить у душі тривогу, віднесе в хмари та в гори і покаже вам з висоти незвідані дороги та небачені простори.
І нагадає, що десь у серці сплять нездійснені мрії про польоти до далеких зірок невідомих ще галактик і про пошуки у Всесвіті невідкритих ще планет.
Щоб одного разу, за покликом серця, здійнятися над хмарами і зірку принести до алей тієї, якої дорожче немає.
Не опускай рук, не заплющу очей.
Хто знає, а раптом зірки рахують нас?
Не опускай рук, не заплющу очей.
Хто знає, а раптом зірки рахують нас?
Зірки рахують нас, зірки рахують нас.
Зірки рахують нас.
Хто знає, а раптом зірки рахують нас?