Любовь

Любов тут не про листівки з сердечками, а про те, як тягнути людину п'яну через плече і потім мовчки ставити на стіл сніданок. Вона гучна, як біт, і тиха, як ранок після сварки. То б'є по скронях, як морфій, то бадьорить, як кава без цукру. Іноді здається, що це всього лише звичка або особистий інтерес, але в підсумку саме вона витягує з найтемніших думок. Трохи небезпечна, зовсім не зручна, але все одно - єдина причина продовжувати.