infinite source

Сцена завжди здавалася вічною, а оплески - нескінченними. Але настає мить, коли світло прожекторів теплішає прощально, а келихи піднімаються не за майбутнє, а за те, що вже вдалося прожити і заспівати. У цьому тендітному «останньому разу» змішані тисячі ночей, тисячі мрій і втомлене щастя від того, що любов, за якою гналися, все ж була спіймана. Вдих - і уклін, останній, найгучніший. А далі - тільки тиша, в якій ще довго буде дзвеніти чийсь голос і тремтіти в повітрі чуже «браво».

режисер GREATWORK