Більше пісень від My Chemical Romance
Опис
Невідомий: Дуг МакКін
Продюсер: Дуг МакКін
Гітара, вокал: Френк Іеро
Продюсер: Джерард Вей
Додатковий синтезатор: Gerard Way
Вокал: Джерард Вей
Клавішні: Джеймі Мухоберак
Ударні: Джаррод Олександр
Асистент мікшера: Джефф Сітрон
Майстер: Майк Бозі
Бас: Майкі Вей
Гітара: Рей Торо
Продюсер: Рей Торо
Змішувач: Rich Costey
Автор пісні: Джерард Вей
Письменник: Мій хімічний роман
Текст і переклад
Оригінал
See the man who stands upon the hill.
He dreams of all the battles won.
But fate had left its scars upon his face with all the damage they had done.
And so time with age, it turns the page.
Let the flesh submit itself to gravity.
Let our bodies break, like our hearts we stake.
Let our blood evade, if our god is pain.
Let out your confession where our past may fade.
May our ashes be the river in the morning rain.
And as the vermin crawls within the foundations of decay.
He was there the day the towers fell, and so he wandered down the road.
And we would all build towers of our own, only to watch the roots corrode.
But it's much too late, you're in the race.
So oppress, oppress 'til you can't take it anymore.
Let our bodies break, like our hearts we stake.
Let our blood evade, if our god is pain.
And as the vessel and his spirit rise, his body as a relic to be canonized.
And oh, and so he gets to die a saint, but shit will always be harder.
Shout out.
All you free.
All you are. All this change.
You want to step out of the river. We are rain.
Even if the end is near. You must fix your heart.
And you must build an ark so large and tall.
When the storm it comes and the sky it rains, let it flood, let it flood, let it wash away.
And as you stumble through your life's crusade, will you welcome your extinction in the morning rain?
And as the swarm it crawls within the foundations.
Comfort me much more
Переклад українською
Подивіться на чоловіка, який стоїть на пагорбі.
Він мріє про всі виграні битви.
Але доля залишила свої шрами на його обличчі з усією шкодою, яку вони завдали.
І ось з віком воно перевертає сторінку.
Нехай плоть підкориться силі тяжіння.
Нехай наші тіла розбиваються, як наші серця, які ми ставимо.
Нехай наша кров утече, якщо наш бог — біль.
Дай свою сповідь там, де наше минуле може збліднути.
Нехай наш прах буде рікою в ранковому дощі.
І як шкідники повзають у фундаменті тліну.
Він був там того дня, коли впали вежі, і тому він блукав дорогою.
І всі ми будували б власні вежі, щоб спостерігати, як роз’їдається коріння.
Але вже занадто пізно, ти в перегонах.
Тож пригноблюй, пригнічуй, поки не зможеш більше терпіти.
Нехай наші тіла розбиваються, як наші серця, які ми ставимо.
Нехай наша кров утече, якщо наш бог — біль.
І коли посудина і його дух піднімаються, його тіло як реліквія буде канонізовано.
І о, і тому він помре святим, але лайно завжди буде важче.
Кричати.
Всі ви вільні.
Все, що ти є. Вся ця зміна.
Ви хочете вийти з річки. Ми дощ.
Навіть якщо кінець близький. Ви повинні виправити своє серце.
І ви повинні побудувати такий великий і високий ковчег.
Коли настане шторм і з неба йде дощ, нехай затопить, нехай затопить, нехай змиє.
І коли ви спотикаєтесь у своєму життєвому хрестовому поході, чи вітатимете ви своє зникнення під ранковим дощем?
І, як рій, повзає по фундаментах.
Потіш мене набагато більше