Motorway

Наче ніч затягнулася, а розмова так і не відбулася. Повітря густе від недомовленого, вікна запотіли, з колонок лунає щось тихе і повільне - під настрій, який вже не смуток, але ще не байдужість. Просто хочеться додому. Не в сенсі «де прописка», а туди, де безпечно. Де не потрібно доводити, пояснювати, стримувати сльози або подих. У цьому треку місто - не декорація, а співавтор. Моторвей петляє, як думки після сварки. Світлофори блимають в такт образам. Все начебто стоїть на місці, а всередині - ніби землетрус п ро й шов. Х т ось мов ч ит ь, хтос ь чекає, щ о пер ш и й п о пр о сить ви б аченн я інши й. І в ц ій н і мі й поїзд ц і - в с я іс т ор і я стосу н ків, ві д пе р шого п о відо м ленн я до о с та н н ьог о пов о роту. Д уже тих а, ду ж е сильн а пісня. З тих, що не з вучать г о ло с но - але з ал и шаються надо в г о.