Опис
Трек немов сльози, що капають у тиші, але без драматизму - скоріше з розумінням того, що іноді потрібно відпустити, щоб знову почати. Тут звучить те, що ми часто намагаємося приховати: обман, біль і розчарування, коли почуття виявилися не тими, що очікувалися. Кожен рядок - це крок по лезу між коханням і зрадою, між тим, що було, і тим, що залишилося. Тут немає зіркових очікувань, тільки проста, але жорстка правда: іноді доводиться прощати, щоб продовжувати йти. Цей трек - як тихий шепіт у сутінках, коли почуття приховані за порожніми обіцянками, але все одно живі. У ньому звучить туга за тим, що не збулося, і ніжний жаль про те, як все могло б бути, якби не ці невидимі кайдани. Звучить як невимовний біль, коли обітниці давалися щиро, а ось виконання залишає бажати кращого. Тут немає місця для яскравих слів - тільки для тихого, але сильного переживання про те, як можна бути прив'язаним до порожнечі, забуваючи про власну цінність. Весь трек наповнений смутком, як довгий погляд на стару фотографію, де більше не видно ні посмішок, ні надій. Але і забути вже нічого не можна.