The Hit

Трек - як звичка перевіряти телефон, знаючи, що там знову нічого хорошого. І все одно - свайп, пін-код, серце в горлі. Тому що іноді кохання - це не про метеликів у животі, а про синяк на тому самому місці, де вони раніше були. Тут все звучить ніби крізь дим від вчорашньої драми і недотушеного «ми поговоримо пізніше». Нота за нотою - як кроки по тріщинах, які самі не лагодяться. Здається, ніби почуття давно вичерпалися, але чомусь саме це і тримає. Тому що звичний біль - це теж зв'язок. Рефрен ріже, як правда, я ку ніх т о н е сказа в, а ле всі вже зроз у м іли. І та к, м оже, це і є т о й сам и й «дау н фолл », а ле як ж е кра с и во в н ь ому тон у ти п і д ц ей б іт.