Дорога

Оригінал

Я пам'ятаю той день, коли пішов на війну. Їхав збирати речі по пустому місту додому.

Мене чекав на базі агент, зустрів як рідного.

Через декілька хвилин всередині все вимерло. Коли привезли тіло Кофі на пікапі, заснув як вкопаний.

Нема чого сказати. Вільховка забрала кращих, і ми цвяхом кутащем.

Це не в кіно, братан, по-справжньому, по-настоящему. Їмось ми, як бились наші пращури.

А ти, будь ласка, розкажи мені за ті картони, де лежать полеглі. Їх не забрати ніколи.

Твоє геройство скінчилось, як пиво біля дому. Я просто, брат, кричу у прірву.

Коли дивлюся на хохлів, здається, я втрачаю віру.

Цвіт нації увесь загинув, але у кожного військового надворі стоїть Бредлі. Я бачив це в новинах.

Скрізь густий ліс, поперек батьку в пекло син поліз, де командир сховав очі за занавіс. Комусь з них кричали: "Обов'язково повернись!

" Та й сам там: "Краще не журись. Сина погуби, а ти живим вернись.

Будуть посади, зарплатня, насолода, жизнь". Моя країна, скільки на тебе болі, сліз вилились.

Скільки в сірі ки, будемо цей тягар нести. В пеклі нами залишиться бути завжди.

Штурм запланований по полю. Пупс і всі жмури. Виходить на граднях, перепадає тобі.

Посмертні нагороди його сім'ї. Нащо все це мені?

Бачив, як лились сльози від мужчин, які, як леви, бились до останніх сил. В колі найкращих навіть в пекло летим.

Шукай мене тільки коли в посадці розійдеться дим. А поки я без зв'язку, надіюсь, вийду живим.

Може, ушкодженим, але цілим. Шана всім, хто з лісу не вийшов живим.

На ці строки спрямований мій посил. Зброю догори підняв гідний син. У труні заховали друга.

А здається, і моє життя пішло за ним. В колі найкращих навіть в пекло летим.

Шукай мене тільки коли в посадці розійдеться дим.

А поки я без зв'язку, надіюсь, вийду живим, може, ушкодженим, але цілим.

Або зустрічні смуги.

Дорога ліпша від усіх.

Братами стали друзі.

І плач переростає в сміх.

Або зустрічні смуги.

Дорога ліпша від усіх.

Братами стали друзі.

-І плач переростає в сміх.

-Як розболілись старенькі рани, коли молитись ви перестали. Душа і тіло на вагах лежали.

Зірку Давида хтось переставив і наказав мовчати. А я маю що сказати. З Гетьманом ідем вперед.

Дякуєм за компромати. Якщо є приказ, до виконання маю приступати.

Якщо держава наказала, хулі сумніватись? Посміхнувся штурмовик, якого не зламати.

Ідею не купити, але можна підіграти. Кого не приручити, кинути за ґрати.

Тут все реально: і кулі, і гранати. Нереальні тільки строки в депутатів.

Справи наче є, але їх ніхто не бачив, бо вертіли на хую собачим, бо народ тупіє, а молиться, але дальше, бо чия хата в центрі, того і краще. А чия хата скраю забута і пропаща.

Тіла лежать у хащах, по зустрічній їду, на щастя.

Хтось державі нічого не винен, не відчуває провини. Така він людина, порода тварина.

Мені сниться нація єдина, де жодна мати не втратила сина, під сльозами не тає сніг, не лежать квіти у ніг і не лежать квіти у ніг.

Ми йшли крізь тумани, крізь терни і сумніви теж.

Шукали довіру у світі, де купа обмеж. Та в спільних битвах запеклих зникає межа.

Стають братами друзі, і в душах немає ножа.

Вечори проживали, неначе останній ковток, спільно зшиваючи в пам'ять міцний вузолок.

Минуле згарає, лишаючи болючий слід, і тільки плач тут перероджує сміх.

Вони пішли вперед, де обрій горить золотим, витискати максимум із днів і машин, допоки в жилах паливо, а в серці адреналін, лишаючи вчорашній біль, як розвіяний дим.

Мої брати не вмерли, а змінили маршрути.

На плечах несем їх імена, цю солодку і терпку отруту.

А сяють нам в шлях білі зорі розплати, і ворог розсиплеться в порох і прах. Ми не підемо, ми будем стояти, допоки мокшани не щезнуть в віках.

Або зустрічні смуги.

Дорога ліпша від усіх.

Братами стали друзі.

І плач переростає в сміх.

Або зустрічні смуги.

Дорога ліпша від усіх.

Братами сталиФСБ курирує нашу владу. Скільки було вкрадено дронів зі складу?

Коли підуть воювати депутати за Верховну Раду? Коли припинять вигравати тендери за відкати?

Ми чуємо гучні промови, проте без результату. Хто за смерті українців буде відповідати?

Як завжди ніхто і винні відсутні. Ти дивишся перед собою, яке ти бачиш майбутнє?

Той, хто був другом до війни, перестав ним бути.

Полеглі імена своїх братів мені не забути. Ваших голосів нема, але в моєму серці чути.

Ще хотілося б бодай раз ваші обійми відчути. Ви померли і померла частка моєї душі.

З того моменту на цій землі я чужий. Весь світ для мене став холодним та німим.

Пам'ять про вас назавжди стала болем моїм.

Про бої в посадках можуть розказати тільки живі, які там полишили душі свої. Віддали ядерне озброєння, проміняли меч на гроші.

Не клич на себе біди, вона сама прийде, коли схоче.

На плечах попереднього покоління ця війна. В українця самосвідомості нема. Чия це вина? Активні штурмові дії.

На фронт прийшла весна. Бенкет під час, що ми в барах Києва нема вина.

Не будь обслугою інших усе своє життя. Не слухай політиків, їх всі слова брехня.

Щоб ти міг спокійно жити, хтось помирає щодня. Залізо перетоплюється на сталь.

Виріс козак із немовля. Питань безліч, відповідей нема.

На все, що відбувається, дивиться в сльозах Кузьма. Якщо нічого не зміниться, все дарма.

Ми кричимо з усіх сил, але тиша німа. Поки є пам'ять, не вмирає солдат.

Поки є правда, не згасає наш стяг.

І навіть коли час нас рознесе по світах, Україна залишиться в наших серцях. Я пам'ятаю холод окопів, чорний дим.

Пам'ятаю тих, хто віддав життя молодим. Там, де небо темніє від гуркоту й мін.

Там стоїш навпроти смерті один на один. Колись мої діти спитають: "Що це за війна?

Чому стільки болю несла українська весна?

" І я відповім тихо, дивлячись у небеса: "Це ціна за свободу, яка не мала кінця". Вино коштує грошей, проте не коштує грошей кров. Нам потрібен мир.

Але за яких умов? Як зробити так, щоб війна не прийшла до нас знов?

Чи будуть у нас гарантії безпеки, окрім слів?

Ми стоїмо не за владу та не за їх трон, не за звання, не за блиск медалей та погони, за портрети в кабінетах та фальшивий закон.

Не для того, щоб хтось спиздив черговий мільйон. Теракт в найбільшому місті країни.

Стрілок вбиває без перешкод. В крові всі стіни. Мусора розбігаються хто куди, як свині.

Відправте на фронт цих ,.

А по зустрічній смузі дорога ліпше видно всім.

Братами стали друзі.

І плач переростає в сміх.

А по зустрічній смузі дорога ліпше видно всім.

Братами стали друзі.

І плач переростає в сміх.