Мить

Оригінал

Спогад, як теплий день десь посеред травня.

З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.

Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Я, жуєчка, кібарики, найки, що топчуть падік.

Ми коротали дні на квартирах жили кварталі. Пізніше пізнали паби, драми, що через дами.

Пізніше мій коріш дав мне, якось у часі канув. І оп, зміна кадру, а я вже змінив команду.

І стоп, вільний, наче птахи, я не чую травлю.

Мікро, мій єдиний друг і місто новий клич. І виходить, що раз кличе, чому не іти поближче?

Зараз маю все люди, друзі і близькі. Я зараз маю все, про що колись я і не мріяв.

Та тільки от той падік, якому топтали найки.

В пам'яті воскрес і просив, щоб не забували той день.

Спогад, як теплий день десь посеред травня.

З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.

Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Та от вчора, не сьогодні, ми вже повиростали.

Лиш інколи тепер, і то рідко, ниряю в пам'ять. Де друзі на конекті, не розкидані на картах.

Час плине так швидко, не встигаєш і встигати.

І от питання тепер хто і де? Хтось серед алей, хтось іде зараз через Едем.

І скільки днів таких у пам'яті ще відгукнеться?

Десь майбутній я зараз в нових кросах пройдеться. І цей падік світлий, що залитий сонцем.

Він запам'ятає через під'їзд на віконце. З часом подивившись у вікно, він пригадає.

Мить, коли той день попросив його пам'ятати. Думай.