Густав Апероль

Оригінал

Моє дихання стало частішим. Я не бачив давно дивних снів.

І, до речі, я вже у солідному віці, але не доходив до тріпів таких.

На стільці шкіряному навпроти сидів дуже дивний сухий чоловік.

У зеленій сорочці і сірих штанах, а волосся зачесане вбік.

Він сказав: його звати Густава Пероль і що він спадкоємний нацист. І що бомба велика у шафі стоїть, і що я буцімто комуніст.

І що слово, яке я скажу перш за все, це і буде від бомби пароль.

Але тільки нацист може слово вистиг, та він це не почує, бо він глухий.

Густава Пероль, я маю пароль. Густава

Пероль, Густава Пероль.

Густава Пероль, почуй мій пароль. Густава Пероль, Густава

Пероль. Я забігав як гусь по кімнаті і руками махав, і щосили кричав.

А Густав запалив сигарету і спокійно свій погляд в годинник тримав.

Я спітнів і торкнувся до шафи, і тремтяче відкрив кляту двері.

Що чекає на нас, якщо він не почує? Гучно я мовив до неї:

Густава Пероль, я маю пароль.

Густава

Пероль,

Густава Пероль.

Густава Пероль, почуй мій пароль. Густава Пероль, Густава Пероль.

Всі мої ці-- ці гоїте, бо ж кажу, не мовчу, ти все вибухне.

Скільки доріг я не пройшов, Густава Пероль все одно знайшов.

Густава Пероль очі підняв, тоненьким голосом повільно сказав.

Бомбу знешкоджено!

Позьгуб в неї двиг.

Я помиявся. Ти не комуніст.

Ха-ха!