Опис
Виробник: Dexter
Виробник: Antilopen Gang
Текст і переклад
Оригінал
Ich war erst acht, doch ich werd' es nicht vergessen. Im Kindertagesheim nach der
Schule Mittagessen. Leider mochte ich nur selten ein Gericht. Ich schrie wie am
Spieß rum: "Ich esse das hier nicht!
" Blattspinat fand ich mit acht Jahren widerlich.
Ich erinner mich an diese biedere Erzieherin, an ihren Wollpulli, er war selbst gestrickt. Sie kam immer an und erzählte mir denselben Mist.
Komm schon, sei artig, iss alles auf.
Denn in Uganda verhungern die Kinder.
Wir sollten alle so dankbarer sein, denn in
Uganda verhungern -die Kinder.
-Na klar hab ich mich mit acht Jahren schon gefragt, was verdammt noch mal das Kind jetzt davon hat, ob ich den Blattspinat esse oder nicht. Das Kind hat davon nix, ob ich ihn esse oder nicht.
Die Wollpulli-Olle wollte, dass wir groß und stark werden, während irgendwo die Menschen grad sterben.
Sie hat erklärt, wie man sich sinnvoll ernährt und humanistische Werte gelehrt.
Ich frag mich, was sie heute so macht, wo sie heute ist und ob sie noch den
Wollpulli hat. Ich mein, das wär nicht mal unwahrscheinlich.
Uh, ich weiß nicht.
Wenn die Tagesschaubilder auf sie einkrachen, wird sie weinen und sagen: "Da muss man doch was machen. " Man muss zum Beispiel reiche
Kinder instruieren, dass sie auch zu essen haben, wenn irgendwo einer krepiert.
Sie wär so gerne dankbarer, denn sie muss ja nicht hungern oder Angst haben. Ihr
Gewissen wird sie sicherlich gut einschlafen lassen. Lieber zehnmal
Verständnis, als einmal zu hassen.
Und humanistische Werte lehren, während Menschen vor Hunger sterben.
Pazifistische Werte lehren, während Menschen vor Hunger sterben. Ab und zu auf Demos gehen, Grün wählen,
Spiegel lesen, Sting hören, Greenpeace spenden, sich bewusst ernähren.
Komm schon, sei artig, iss alles auf. Denn in
Uganda verhungern die Kinder.
Wir sollten alle so dankbarer sein, denn in Uganda verhungern die Kinder.
Verhungern die
Kinder. Verhungern die Kinder. Verhungern die Kinder.
Переклад українською
Мені було лише вісім, але я цього не забуду. У дитячому будинку після
Шкільний обід. На жаль, мені рідко яка страва подобалася. Я кричав як божевільний
Плювати навколо: «Я цього не їм!
«Я вважав листя шпинату огидними, коли мені було вісім років.
Пам'ятаю цю чесну вчительку і її вовняний светр, який вона сама зв'язала. Вона завжди приходила і розповідала мені те саме.
Давай, будь добрим, з'їж усе.
Бо в Уганді діти голодують.
Ми всі повинні бути ще більш вдячними, тому що в
Уганда голодує - діти.
– Звісно, коли мені було вісім років, я вже думала, що в біса дитина вийде, чи я з’їм шпинат, чи ні. Дитина не має ніякого відношення до того, їм я його чи ні.
Вовняний светр Олле хотів, щоб ми виросли великими та сильними, поки десь гинуть люди.
Вона пояснювала, як правильно харчуватися, вчила гуманістичним цінностям.
Мені цікаво, що вона робить сьогодні, де вона сьогодні і чи вона ще там
Має вовняний светр. Я маю на увазі, що це навіть не малоймовірно.
Е, я не знаю.
Коли щоденні новини обрушуються на неї, вона буде плакати і говорити: «Тобі треба щось зробити». Наприклад, ви повинні бути багатими
Поясніть дітям, що вони повинні їсти, навіть якщо хтось десь помре.
Вона хотіла б бути більш вдячною, тому що їй не потрібно голодувати чи боятися. її
Совість неодмінно дозволить спокійно виспатися. Краще десять разів
Розуміючи, ніж раз ненавидячи.
І навчати гуманістичних цінностей, поки люди вмирають з голоду.
Навчати пацифістським цінностям, поки люди вмирають від голоду. Час від часу відвідуйте демонстрації, голосуйте за зелене,
Читайте Spiegel, слухайте Стінга, жертвуйте Грінпіс, їжте свідомо.
Давай, будь добрим, з'їж усе. Тому що в
Діти Уганди голодують.
Ми всі маємо бути більш вдячними за те, що діти в Уганді голодують.
Вони голодують
діти Діти голодують? Діти голодують?