Текст і переклад
Оригінал
. Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Вдихаю тридцять перше дванадцяте двадцять п'ятого.
Нема тут що питати, бо ніяк не святкуватиму. Нічо не помінялось, лиш адреса, де я мешкаю.
Сам плюс-мінус, як в двадцять четвертому, зрештою. За вікном пост "Новий рік", в динаміках пост-рок.
Пост в мережі ніхто не побачив, мимо пронесло.
Двадцять шостий заступив на зміну, поки навмання. Ще не прийняли мене, але ніхто й не відміняв.
Кожну ніч даю обіцянку прямо перед сном прокинутись і стати нормальним пацаном. Алло, доктор?
Так. А можна на прийом? В будь-який комфортний час. Ти ж буквально за склом.
В черговий раз сідаю, зазираю в нотатки. Що я хотів собі самому чи тобі сказати?
Монотонний плин мого життя у рандомних рядках, бо всі ці речі не більше, ніж пам'ять і прах. Завмер серед сущого, так ніби паралізований.
Не розумію, куди рухатись і хто навколо. Є програма Dallas, бій на сервіс терміново.
Я завис у полоні, не вилізу навіть з наркологом. Три години на телефоні з другом кращим.
Слухаю, не перебиваю, інакше нащо я?
Братан, ти не сам, і ще якісь банальні фрази. Певно, так має бути. Сорян, якщо образив.
Осінь календарна за вікном тихо нагадує, що літо уявне давно проходить по накатаній.
В моїх чернетках тисячі слів, та кому сказати би? Всі знайомі обзавелися крайніми хатами.
Нема потрібних слів, чарівної пілюлі. Бракує кольорів, їх більше не існує. Хвилини чи роки?
Так ніби без натиску. Питання риторичне. Добре, що не на пасху.
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах". Ей, браза, не повернути назад.
Своє обличчя світ мені давно вже показав. Гнилий базар, тут лише дешевий азарт.
Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах". Наді мною неба зоряного полоса.
Прислухаюсь, і тихо, та наче сам. Молитви жодної не чутно в мертвих лісах.
Бог сьогодні вихідний. Будда. Чи то Аллах?
Швидко виростають чужі діти, будинки, витрати, лиш я не виросту вже. Така от правда.
Не намагаюсь витискати з себе те, чим я не є, бо з таким розкладом справжнє всередині гниє.
Терпіти не можу людей, та особливо чужих. Ти хотів допомагати? Га? Зникни, поможи.
Де я напложив, скажи, щоб мати цей зажим внутрішніх пружин? Через це так півжиття прожив.
Набираю ще боргів наверх, тіпа мало вже. Може розрахуюся колись, раптом повезе.
Мрії про купу капусти солодки, як бізе. Не братішка я тобі, ні разу совість не гризе. Попри
Авору проходжу, там бігають люди прості. Заносить запах знайомий.
То запах бідності. Ніколи нема втікати, ні найменшого наміру.
Як піду, то виключно у свою одиночну камеру. Зранку все повторюю собі цю мантру завчену. Не працює.
І хто би зараз підказав, чому?
Я б сусідів заборонив на рівні законодавчому за які такі діяння Всесвіт нам послав чуму. Їх тільки очім домінують білі Тастери.
Мозок відразу каже: "Ти, тобі бездарь старий".
Серце коле, в голову тулять болі кластерні. А мені ж до цього треку доробляти мастеринг.
Інколи здається, що я творчий до хуя такий, але продаю своє життя, як всі, за копійки.
Якось не з руки, ніби чи кишенями мілкий. Вибору немає, роблю вигляд типу залюбки.
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Пам'ятаю грустного тіпа з дитинства на лавці. Ми з ним базарили за Iron Maiden.
Він дуже старався бути молодим і розуміючим, з нами на темі.
Я тоді не відбивав, яка на душі в нього темінь. Думалось, який старий він, зовсім не пацан.
Пролетіла купа років, я тепер старію сам. Пам'ятаю, хто такий Тарзан. Хаваю Уролесан.
Хтось би мені сказав, не повірив би з купа сльозах.
З віком починаєш розуміти, тобі скажу просто, ці дивні цифри сто сорок риска дев'яносто не цікавлять, зараз інші числа.
Повір, блядь, краще поменше сто двадцять на вісімдесят. Коліна не бентежать, слава
Богу, інші речі так. Не розповідатиму про це, у вас і свій бардак.
Висипало небо холодний білий порошок. Може хтось би їбанув петарду надворі, чи що?
Надто довго за компом, вже голова по швах. Повільно сочиться чорний дим крізь сивий дах.
Тепер буду терпіти, як робота тисне скроні. Не придумав тут навіть ніякої іронії.
Хочеться до чаю взяти з шоколадом круасан. Слава небесам, ще на вулицю виходжу сам.
Кімната, храм, подорожі, Інстаграм, ресторан, про-Спати я дивану.
Я б забіг з великої, та на ацтеці мертва тиша, в асаулті нема нікого, то що це я пишу?
Тепле полум’я свічі породжує думки холодні.
Вкотре як бухав би, то напився би сьогодні. Нема полегшення - це те, шо відчуваю від чаю теплого.
Доза вітчаю, я засвідчую сенс ніби втратився, а з ним сила вся.
Речі по місцях, і як курив, то курнув би косяк. Ей, браза, не повернути назад.
Своє обличчя світ мені давно вже показав. Гнилий базар, тут лише дешевий азарт.
Мій кент сказав: «держи глаза и погазай». Ей, браза, не повернути назад.
Своє обличчя світ мені давно вже показав. Гнилий базар, тут лише дешевий азарт.
Мій кент сказав: «держи глаза й погазай». Не люблю прокидатися самого рання. Знаєш чого? Чого?
Бо це якась хуйня. Раніше все не застосовував, а приміняв, а потім дав дурпля.
Що? Шо це якась хуйня. Тексти у мене похмурі, в принципі, як і біти.
Не кажи мені, як робити, не скажу, де піти.
Нестерпно всередині, добре, що завжди на волі. Я лікую біль і цими ліками годую толку. Галіма ідея питати в людей.
Не задавай питань, коли не хочеш мати відповідей. Ти можеш…
Ти можеш не почути, навіть якщо вуха є. Лиш два типи людей: ті, хто читає, і хто слухає.
Як на диво, сьогодні пречудовий ранок. Час зробити щось таке, що не робив, коли погано було.
Багато втрачено, байдуже чи то байдуже.
Певні речі, як от час, ніколи вже не надолужу.
Хочеться мир, щоб над головою спокій в голові, аби навколо всі були свої і спогади нові. Постійно в музиці кручусь, несе інерцію статя.
Приблизно трохи далі, ніж середина мого життя. Кожен день я почуваюсь слабо, ніби на краю.
Я не вирішую свої проблеми, я їх створюю.
Старанно конспектую себе у ці дивні вірші, такі, як є, не кращі, не гірші.
Договорю ще раз сам собі, що всі ми прийшли з пустоти. Рахую не до десяти, щоб думку свою донести.
Тебе ніхто не чує, бро, кажу сам собі прости. В цілому похуй, піду оновлю плейлисти.
Здавалося, життя попереду, але позаду це. Кожна картинка закарбована на мапі прапорцем.
Горю живцем і думаю: хараптом пронесе. Ну ось і все, я видихаю, так і не знайшовши сенс.
Ей, браза, не повернути назад. Свое обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: «дерży гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Сщее обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держы гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держы гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держи гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий баzar, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держи гласа і погазай». Ей, браза