Більше пісень від Sarah Janneh
Опис
Вокал: Сара Джанне
Композитор, автор тексту: Сара Джанне
Автор пісні: Сара Джанне
Композитор: Сара Джанне
Композитор Автор слів: Ян ван Ерд
Автор пісні: Ян ван Ерд
Композитор: Ян ван Ерд
Продюсер: Ян ван Ерд
Співпродюсер: NITE
Композитор Автор тексту: Сімме Воутерс
Автор пісні: Simme Wouters
Композитор: Сімме Воутерс
Текст і переклад
Оригінал
Er komt een dag, dan lig ik smeltend op de grond.
Hersendood en al gedeeltelijk ontbonden.
Ik word gevonden door een buurman die lucht kreeg van mijn sterven door een steeds grotere stapel aan nietszeggende post.
Voornamelijk belasting, elektra en pensioen. Een paar pogingen om mij te abonneren.
Pas toen het trappenhuis zich vulde met de geur van mijn bederven, drong het tot hem door dat ik daar lag te composteren.
De buurman wist aanvankelijk niet goed wat hij moest doen.
Besloot mijn dood zo lang als mogelijk te negeren.
Hij heeft uiteindelijk een week of twee de dagen lopen tellen alvorens de politie bij mij aan te laten bellen.
In totaal heb ik drie maanden daar gelegen.
Niemand die me kwijt was, niemand die me miste.
Op het einde was mijn leven onvoltooid verleden tijd.
Toen die op was, was ik eenzaam.
Ik lag vergeten en verspreid op het tapijt te wachten op de dag dat ik gevonden word.
Ik zal mijn eigen dood gelukkig niet beleven.
Dat wrede lot blijft mij bespaard.
Dus of het wel of niet zo gaat?
Dat wat moeilijk te voorspellen, maar de gedachte die volstaat.
Het me voor te kunnen stellen. Zolang ik niet ben overleden, zal ik angstig voortbestaan.
Ik zal mijn heden overleven en mijn toekomst ondergaan.
Stel ik ben al op de helft, dan heb ik nog dertig jaar. Slechts een deel daarvan omringd door nabestaanden.
Laat ons zeggen honderdtachtig goede maanden.
Maar het overige deel, dat zijn zevenhonderd weken.
Zeven zoveel dagen en evenzoveel nachten die ik zal slijten in paniek die ik onrustig af zal wachten.
Nog maar één miljard seconden tot de dag waarop ik word gevonden.
Dus ik zal eten met mijn vrienden. Ik zal slapen met geliefden.
Ik zal dansen met toeristen. Ik zal drinken met de rest.
Maar welk feest ik ook bezoek, in welke hoes ik ook berust.
Altijd ergens onderbewust als een steentje in mijn schoen, als een achtergrond orkest. Steeds hetzelfde visioen.
Het stille halve weten dat een kleine kans bestaat dat mijn vrienden mij vergeten.
Dat de liefde mij verlaat.
Mijn leven is nog bezig en tegelijkertijd voorbij.
Geen oneindigheid, zo kort als één die eindigt op de dag dat ik gevonden word.
Tot op de dag waarop ik weet dat jij zal blijven.
Waarop ik niet meer bang zal zijn voor dagen die nog volgen. Voor dingen die nog komen.
Omdat ik weet dat jij er bent.
En of het wel of niet zo gaat?
Dat wat moeilijk te voorspellen, maar de gedachte die volstaat. Het me voor te kunnen stellen.
Als alles waar is waar je zelf in gelooft, zal ik mijn hart niet meer bewaken met mijn hoofd.
Op het onbepaald moment waarop de dingen blijven duren, zal ik wachten.
Alle uren op de dag dat ik gevonden word.
Переклад українською
Одного разу я розтану на землі.
Мозок мертвий і вже частково розклався.
Мене знайшов сусід, який дізнався про мою смерть через постійно зростаючу купу безглуздої пошти.
В основному податок, електроенергія та пенсія. Декілька спроб підписатися.
Лише коли сходи наповнилися запахом мого гниття, він зрозумів, що я компостую там.
Сусід спочатку не знав, що робити.
Вирішив ігнорувати мою смерть якомога довше.
Зрештою він рахував дні протягом тижня або двох, перш ніж поліція постукала до моїх дверей.
Загалом я був там три місяці.
Ніхто мене не втрачав, ніхто не сумував.
Зрештою, моє життя залишилося незавершеним.
Коли він закінчився, я був самотній.
Я лежав забутий і розкиданий на килимі, чекаючи дня, коли мене знайдуть.
На щастя, я не відчую власної смерті.
Мене позбавила та жорстока доля.
Так чи працює це таким чином чи ні?
Це трохи важко передбачити, але думки достатньо.
Щоб мати можливість це уявити. Поки я не помру, я продовжуватиму жити в страху.
Я переживу своє сьогодення і витримаю своє майбутнє.
Припустимо, що я вже на півдорозі, тоді мені ще тридцять років. Лише деякі з них знаходяться в оточенні рідних.
Скажімо, сто вісімдесят хороших місяців.
Але решта — сімсот тижнів.
Сім стільки ж днів і стільки ж ночей, що я проведу в паніці, що буду чекати з тривогою.
Лише мільярд секунд до дня, коли мене знайдуть.
Тому я буду їсти з друзями. Буду спати з коханими.
Буду танцювати з туристами. Я вип'ю з рештою.
Але яку б вечірку я не відвідав, яке б покриття я не приймав.
Завжди десь підсвідомо, як камінчик у черевику, як фоновий оркестр. Те саме бачення знову і знову.
Мовчазне напівзнання, що є невеликий шанс, що мої друзі мене забудуть.
Та любов покидає мене.
Моє життя продовжується і водночас закінчується.
Не нескінченність, така коротка, як та, що закінчується в день, коли мене знайшли.
До того дня, коли я знаю, що ти залишишся.
Після чого я більше не буду боятися днів прийдешніх. Для майбутніх речей.
Тому що я знаю, що ти там.
І чи працює це так чи ні?
Це трохи важко передбачити, але думки достатньо. Щоб мати можливість це уявити.
Якщо все, у що ти віриш, правда, я більше не буду стерегти своє серце головою.
На невизначений момент, коли все триватиме, я буду чекати.
У всі години дня мене знаходять.