Опис
Виробник: Смирнова Жанна Геннадіївна
Текст і переклад
Оригінал
Воно не зікило на стіні. Стискали зубами ми лабіринт.
В під'їзді цілувались під пісні, цілили подорожником поріз.
Під зорями дивились у пітьму, і що все буде добре знали ми.
І кожен раз чекали на весну після холодної зими. В під'їзді мовчали, зберігаючи секрети.
В кишенях крім щастя нічого не мали.
Тоді ще не знали, як боляче знати, що час не питає, кого залишати. Воно не зікило на стіні.
Стискали зубами ми лабіринт. В під'їзді цілувались під пісні, цілили подорожником поріз.
Під зорями дивились у пітьму, і що все буде добре знали ми.
І кожен раз чекали на весну після холодної зими.
Ми вірили знакам, писали сюжети. Не знали ще болю, не знали ще зради.
Дитинство, що було, без права забрати, залишилось там на старих адресатах.
Я знаю, були ми, ми були малі, наївні, до смішного.
Любили так просто без причини і вірили в завтра безумовно.
Воно не зікило на стіні і кожен візерунок до болі знайомий.
Секрети, що ховали у сім'ї, режим не пробачав нікому. Воно не зікило на стіні.
Стискали зубами ми лабіринт.
В під'їзді цілувались під пісні, цілили подорожником поріз.
Під зорями дивились у пітьму, і що все буде добре знали ми.
І кожен раз чекали на весну після холодної зими.
Воно не зікило на стіні і кожен візерунок до болі знайомий.
Секрети, що ховали у сім'ї, режим не пробачав нікому.