Більше пісень від Dora Gaitanovici
Більше пісень від Deliric
Опис
Продюсер, вокаліст, композитор Автор тексту: Дора Гайтановічі
Вокаліст, композитор Автор тексту: Deliric
Виробник: Silent Strike
Композитор, автор текстів, інженер мікшування, інженер мастерингу: Кодрут Булфан
Композитор Автор слів: Дані Бушой
Автор тексту: Сабіна Стан
Композитор: Данте
Текст і переклад
Оригінал
Căut cine sunt eu, nu știu unde ajung, la tine vin mereu.
Vin și mă ascund, prin vise mă arunc, acolo nu sunt eu.
În vocea ta se stinge lumea.
Nu aud vorbe ce-s străine.
Iar atunci când marea-mi strigă, eu mă-ngâmf și-mi dăruiesc bine.
Mă stresează ceasu', fură clipe, pare timpu' sărăbare, se vad escă în închisoare, mă bag singur io.
Tot când văd visele atârnând de grinzi, mă-ntreb care sunt io, că viața-i labirint de-oglinzi.
Tot o, tu știi totu', totuși totu-ți pare nou. Sotoi tortură, te ceră, tot tânjește la ecou.
Strigă-n vid, cine te vede-n întuneric, că zici pas tu. Ai bilete de plecare, dar tot prins în pas pari tu.
Căut cine sunt eu, nu știu unde ajung, la tine vin mereu.
Vin și mă ascund, prin vise mă arunc, acolo nu sunt eu.
-În lumea ta e plin de baluri.
-Când pașii-mi plâng noroi pe pânza țesută din clipe, nori se cass de ploi, nu mai încap în cap să-mi țipe.
Până se disipeze picături, umplu pahare. Mă simt un pește mic ce-a-nghițit un pește mare.
Că semnul de-ntrebare e cârligul prins de-o ață albă și răspuns îi ca momeala ce te-agață.
Să ieși la suprafață și să zbori pare un vis ca al mei lebede ce cântă cum se scaldă-n -abis.
-Căut cine sunt eu, nu știu unde ajung, la tine vin mereu.
Vin și mă ascund, prin vise mă arunc, acolo nu sunt eu.
În lumea ta e plin de baluri.
Iar atunci când marea-mi strigă, eu mă-ngâmf și-mi dăruiesc bine.
În vocea ta se stinge -lumea. -Tu știi totu', totuși totu-ți pare nou.
Sotoi tortură, te ceră, tot tânjește la ecou.
Căut cine sunt eu, nu știu unde ajung, nu.
Căut cine sunt eu, nu știu unde ajung, nu.
Переклад українською
Шукаю, хто я, Не знаю, куди йду, Завжди йду до тебе.
Приходжу і ховаюся, крізь сни кидаюсь, мене немає.
У твоєму голосі світ гасне.
Я не чую іноземних слів.
А як море кличе мене, я хвалюся і дарую собі добро.
Година мене напружує, вона краде моменти, здається марною тратою часу, здається, я йду до в'язниці, я йду сам.
Навіть коли я бачу сни, що звисають з балок, мені цікаво, хто вони, тому що життя - це лабіринт дзеркал.
Все-таки ви все знаєте, але все здається вам новим. Сотой мучить, вимагає вас, все ще жадає луни.
Кричи в порожнечу, хто бачить тебе в темряві, тому що ти кажеш крок. У вас є квитки на відправлення, але ви, здається, все ще встигли.
Шукаю, хто я, Не знаю, куди йду, Завжди йду до тебе.
Приходжу і ховаюся, крізь сни кидаюсь, мене немає.
-У вашому світі повно кульок.
- Коли мої кроки плачуть брудом на тканині, витканій у миті, хмари розриваються від дощів, я не можу більше думати, щоб кричати.
Поки краплі не розвіються, я наповнюю склянки. Я відчуваю себе маленькою рибкою, яка проковтнула велику рибу.
Знак питання — це гачок, прив’язаний до білої нитки, а відповідь — як наживка, яка вас зачіпає.
Вийти на поверхню й полетіти здається мрією, як спів моїх лебедів, коли вони купаються в безодні.
– Шукаю, хто я, не знаю, куди йду, завжди йду до вас.
Приходжу і ховаюся, крізь сни кидаюсь, мене немає.
У вашому світі повно кульок.
А як море кличе мене, я хвалюся і дарую собі добро.
Світ гасне у твоєму голосі. — Ти все знаєш, але тобі все здається новим.
Сотой мучить, вимагає вас, все ще жадає луни.
Я шукаю, хто я, я не знаю, куди я йду, ні.
Я шукаю, хто я, я не знаю, куди я йду, ні.