Шов

Хтось балаболить, що я змінився, хтось перевзувся.

Та мені, якщо чесно, так по хую ваша туса. Мої кенти в землі давно в пошуках Ісуса.

Тур горить, але їх вже не затягнеш до буса.

В роті знову та не барбарис, і саме так виглядає вся наша оця сладкая жизнь. Чи вартує моїх сил цей шлях до Версалю?

Доїхати би живим, бо дизель уже замерзає. Свято в Буковелі, на якому крінж я палю, горю.

Це нічия. Вся правда, в яку вірив, залишилася на дисках.

Та я бачу і в бітві, що редька це редіска.

Люди з трьома класами нищать життя у трецах, поки люди з двома вишами живуть у вертях. Все, чого ми добились, — це мітинги проти ДТЕК.

Бути долбоебами тепер це тренд.

Нехай над головою мавіки грають у квідич, та мою любов до країни точно не змінить Міндіч. Милуюсь горизонтом, там за ним десь і фініш.

Милуюсь горизонтом, дрони летять на північ, де нове покоління знов русифіковане, готове набивати своє портмоне.

Куди нас веде ця дорога, не дізнаємось, якщо разом усі прямо зараз не прокидаємось.

Не прокидаємось, вже в котли не прокидаємось, знову не прокидаємось. Знову, знову.

Знову давить шум. Забув, куди я йшов.

Я все це напишу і залишу тобі, якщо там, де кожен другий шути, я покидаю шум в пошуках планети, існує лише любов.

Знову, знову давить шум. Забув, куди я йшов.

Я все це напишу і залишу тобі, якщо там, де кожен другий шути, я покидаю шум в пошуках планети, існує лише любов, існує лише любов. Де існує лише любов.

Де існує лише любов.

Прокидаємось.