Сумно мені

Оригінал

Сумно мені, сумно мені, мам.

На серці чимось гострим сум малюнки малював, і десь на язиці крутилися такі тяжкі слова.

Рояться думи-бджоли в світлих головах, певен мед стече прямісінько в кулак. Так хочеться, щоб все закінчилось не так.

Була ж спочатку зовсім іншою мета, і скільки маємо пройти ми ще митарств?

А десь там міць та сила на кам'яних могилах так і залишиться словами з фото, прапор, крила.

Через сорок днів не віриться, що це можливо.

Чия наступна кров зупиниться в гарячих жилах?

Мрієм про життя попереднє, навіть ще не вмерше, хоча цей досвід точно проживаємо не вперше.

Колись у збруї вершник, тепер із дроном легше, а хтось брехав, брехати буде і сьогодні бреше. Історію завжди писали кров'ю.

Не залатаєш рани, бо нема такого крою. Колись плететься сітка стрічками з імен героїв.

Їм не зв'язати сум, та вона біль загоїть.

Я знаю, дні бувають світлі, бувають не дуже. Ми з себе скинемо стерег, бо є допряжі кужі.

Ти знаєш, плачуть навіть ті, хто завше байдужі. Сьогодні ж ми сумуєм, друже.

Сумно мені, сумно, як вечір, так рано.

Щось на моїм серцям веселості мало.

Веселосте моя, де ти ся поділа?

Чи в Дунаї втонула, чи в гай полетіла?

Вітрець повіває, билину хитає, та й мою веселість полем розвиває.