Pixels

Пісня - як портал у ту саму гру, яку колись вмикали «на п'ять хвилин», а вийшли - через кілька років дорослішими. Тільки тепер замість пікселів - рефлексія, замість багів - спогади, а замість кінця рівня - усвідомлення, що «все було по-справжньому». Тут немає чіткої межі між світом на екрані і тим, що в серці. Тому що в обох випадках були друзі, чати до світанку, дракони (різних форм) і відчуття, що разом можна взагалі все. Навіть літати, якщо трохи розігнатися. Трек ніби нагадує: дорослішання - це не скидання. Це апгрейд. А збереження - все ще десь тут, в пам'яті. Або в плейлисті.