Бридко

Оригінал

Пісня під гітару, сидів хто не знав.

Серце моє і старе, так розбито словами.

Як ти мені швидко стала цікаво, нудно стало, але лиш ти зосталась без моєї уваги. Як так сталось? Дуже мало, нам дуже-дуже мало.

Ти так само лежала, я б усіх вбивала.

Сказала ти: "Не люблю вечір, я люблю -дощі, я люблю, коли мало. . .

" -Я, і мені бридко, у кишені мілко. Я порозбиваю ваші лиця, мені гидко.

Я заберу її, подякує мені за те, що не було такого навіть уві сні, ї-ї.

Мені бридко, у кишені мілко. Я порозбиваю ваші лиця, мені гидко.

Я заберу її, подякує мені за те, що не було такого навіть уві сні, ї-ї.

Розбивається в очах нереалізація, вона керує мною, я не в силі щось завратися. Поміж рандомних слів забув, що сам хотів.

Коли її зустрів, забув усе.

Гадаю, що несу, що хочу. Це мій почерк.

Заборони мені, вбий мені творчість. І поки можу, говорю, я ще раз повторю.

Я все своє заберу і ще раз закричу.

-Мені, мені, мені. . . -Бридко, в кишені мілко.

Я порозбиваю ваші лиця, мені гидко.

Я заберу її, подякує мені за те, що не було такого навіть уві сні, ї-ї. Мені бридко, в кишені мілко.

Я порозбиваю ваші лиця, мені гидко.

Я заберу її, подякує мені за те, що не було такого навіть уві сні, ї-ї.

Мені бридко, в кишені мілко. Я порозбиваю ваші лиця, мені гидко.

Я заберу її, подякує мені за те, що не було такого навіть уві сні, ї-ї.