Опис
Виробник: PATRIKK
Інженер-майстер: Крістіан К. Вебер
Інженер змішування: Крістіан К. Вебер
Композитор, автор, аранжувальник: PATRIKK
Композитор: Костянтин Горстманн
Автор слів: Костянтин Горстманн
Текст і переклад
Оригінал
Hellblauer Himmel, die Farben verblassen.
Die Sonne verschmiert, ich glaub', ich verlier' mich.
In deinen blauen Augen schickst du mich tauchen. Der Ring, deine Iris, ich hass' dieses Spiel.
Wir treiben vorm Lagerfeuer durch die nächste Eiszeit.
Du zündest mich nochmal an und frierst mich dann wieder ein. Die nächste Ecke vom Mondschein, nächste Flut, spring rein!
Wir schwimmen, du drückst mich, ertränkst mich, versenkst mich.
Du machst mich kaputt und ziehst mich dann wieder ran. Tauchst mit mir Richtung
Grund, bis ich nicht mehr atmen kann. Dann überreichst du mir das
Seepferdchen und sagst: „Pass gut auf dich auf! “.
Würd' dich so gerne verstehen, weil du tust so weh, lässt mich untergehen.
Gestrandet in Berlin, die Häuser groß, die Menschen klein.
Drei Monate vergehen, hier wie im Rausch, dank billig Wein.
Bis ich dich wiederseh', nimmst meine Hand, rennst einfach los.
Die Zeit bleibt stehen, mein Rettungsboot, das Feuer -brennt, die Nacht geht los. -Ich lass' dich stehen, Kopf verdreht,
Schmetterlinge im Bauch. Die Blicke tief, Atmung flach, du ganz in Schwarz wie bei
Faust.
Umarmst mich fest, kost mich weich, willst, dass ich dir vertrau' und schubst -mich weg, sobald ich's kurz riskier'.
-Ja, du machst mich kaputt und ziehst mich dann wieder ran. Tauchst mit mir Richtung
Grund, -bis ich nicht mehr atmen kann. -Dann überreichst du mir das
Seepferdchen und sagst: „Pass gut auf dich auf! “.
Würd' dich so gerne verstehen, weil du tust so weh, lässt mich -untergehen.
-Dann überreichst du mir das Seepferdchen und sagst: „Pass gut auf dich auf! “.
Würd' dich so gerne verstehen, weil du tust so weh, lässt mich untergehen.
Lässt mich untergehen, lässt mich untergehen, lässt mich untergehen, lässt mich untergehen.
Переклад українською
Світло-блакитне небо, фарби бліднуть.
Сонце маже, здається, я заблукав.
У своїх блакитних очах ти посилаєш мене в воду. Кільце, твої іриси, я ненавиджу цю гру.
Ми несемося крізь наступний льодовиковий період перед вогнищем.
Ти знову підпалив мене, а потім знову заморозив. Наступний кут місячного світла, наступний приплив, стрибайте!
Ми пливемо, ти мене штовхаєш, топиш, топиш.
Ти знищуєш мене, а потім повертаєш назад. Пірнай зі мною в напрямку
Причина, поки я не можу більше дихати. Тоді ти передай це мені
Морського коника і скажи: «Бережи себе!».
Я хотів би зрозуміти тебе, тому що тобі так боляче, що це змушує мене тонути.
Застряг у Берліні, будинки великі, людей мало.
Минає три місяці, тут ніби сп'яніли, завдяки дешевому вину.
Поки я тебе знову не побачу, візьми мене за руку, просто біжи.
Час зупиняється, мій рятувальний човен, вогонь горить, починається ніч. - Я залишу вас стояти, скрутивши голову,
Метелики в животі. Погляди глибокі, дихання поверхневе, ти весь у чорному
Кулак.
Ти міцно обіймаєш мене, ніжно цілуєш, хочеш, щоб я довіряв тобі, і відштовхуєш мене, як тільки я ризикую це на мить.
-Так, ти знищиш мене, а потім знову потягнеш назад. Пірнай зі мною в напрямку
Причина - поки я не можу більше дихати. -Тоді передайте це мені
Морського коника і скажи: «Бережи себе!».
Я хотів би зрозуміти тебе, тому що тобі так боляче, що це змушує мене тонути.
-Тоді ти дай мені морського коника і скажи: «Бережи себе!».
Я хотів би зрозуміти тебе, тому що тобі так боляче, що це змушує мене тонути.
Дозвольте мені спуститися, дозвольте мені спуститися, дозвольте мені спуститися, дозвольте мені спуститися.