Опис
Продюсер, композитор: Пол Редон
Автор тексту, вокаліст: KRN
Інженер мастерингу, інженер звукозапису, інженер мікшування: IBO Studio
Текст і переклад
Оригінал
Si mes yeux pleurent, dis-toi qu'ils rêvent de l'océan.
J'vois mes rêves mourir dans le temps. Maintenant, j'ai peur quand on me parle d'mes sentiments.
Y a plus d'couleur dans l'cœur des gens.
Si l'bonheur était tout au fond d'un volcan et qu'nos erreurs brûlaient depuis longtemps.
Effleurée par la douceur de tes mots, ceux qui habitent mes soirs quand même ils sont faux.
Effleurée par la douceur de tes mots, j'aime quand l'soleil repère l'ombre sur ma peau.
Il est loin le temps où, quand sur un banc, on regardait le ciel en imaginant l'océan.
Il est loin le temps où, quand sur un banc, on regardait le ciel en imaginant l'océan.
Dans mon jardin, y avait des roses et des secrets.
Le chemin n'était pas parfait.
Et puis l'destin décida de tout transformer, mais j'avais le mien sur un papier.
Et quand tout s'complique, que les fleurs ne poussent pas, on ne veut pas avoir l'air triste, mais nos regards ne mentent pas.
Effleurée par la douceur de tes mots, ceux qui habitent mes soirs quand même ils sont faux.
Effleurée par la douceur de tes mots, j'aime quand l'soleil repère l'ombre sur ma peau.
Il est loin le temps où, quand sur un banc, on regardait le ciel en imaginant l'océan.
Il est loin le temps où, quand sur un banc, on regardait le ciel en imaginant l'océan.
Quand on imaginait l'océan, on l'imaginait si grand.
On a beau s'parler derrière nos écrans, est-ce qu'on se reverra vraiment?
Переклад українською
Якщо мої очі плачуть, скажи собі, що вони мріють про океан.
Я бачу, як мої мрії з часом вмирають. Тепер я боюся, коли зі мною говорять про мої почуття.
У серцях людей стає більше кольору.
Якби щастя було на дні вулкана, а наші помилки давно горіли.
Зворушений солодкістю твоїх слів, тих, хто населяє мої вечори, навіть якщо вони фальшиві.
Зворушений солодкістю твоїх слів, я люблю, коли сонце покриває тінь на моїй шкірі.
Пройшли ті часи, коли ми, сидячи на лавці, дивилися на небо й уявляли собі океан.
Пройшли ті часи, коли ми, сидячи на лавці, дивилися на небо й уявляли собі океан.
У моєму саду були троянди і таємниці.
Шлях не був ідеальним.
А потім доля вирішила все змінити, але у мене було своє на папері.
І коли все ускладнюється, коли квіти не ростуть, ми не хочемо виглядати сумними, але наші погляди не брешуть.
Зворушений солодкістю твоїх слів, тих, хто населяє мої вечори, навіть якщо вони фальшиві.
Зворушений солодкістю твоїх слів, я люблю, коли сонце покриває тінь на моїй шкірі.
Пройшли ті часи, коли ми, сидячи на лавці, дивилися на небо й уявляли собі океан.
Пройшли ті часи, коли ми, сидячи на лавці, дивилися на небо й уявляли собі океан.
Коли ми уявляли собі океан, ми уявляли його таким великим.
Скільки б ми не говорили за екраном, чи справді ми знову побачимося?