Більше пісень від Natos y Waor
Більше пісень від Recycled J
Більше пісень від Hijos de la Ruina
Опис
Композитор: Гонсало Сідре Араназ
Композитор: Фернандо Хісадо Мальдонадо
Композитор: Хорхе Ескоріал Морено
Майстер: Коар
Виробник: SokeThugPro
Продюсер: Пабло Гарета
Виробник: Bombony Montana
Аранжувальник: Jaackstone
Аранжування: BatzOut
Інженер звукозапису: Пабло Гарета
Інженер звукозапису: SokeThugPro
Інженер звукозапису: Алекс Каппа
Змішувач: Пабло Гарета
Мікшер: SokeThugPro
Текст і переклад
Оригінал
Yeah, Hijos de la Ruina. Hijos de la Ruina, Hijos de la Ruina.
Dice: a base de brechas y desabrochar, antes de nacer Diorchar y de coronar los charts.
Cinturón Goyard, calavera en el collar, ayer parecía de coña lo que solíamos soñar y hoy me siento Goya, loco, dando pinceladas.
No sé si es la paranoia o el coñac, pero aún sigo como un perro con un saco de huesos de cristal, en busca de una gata loca que arañar y acariciar.
Donde había telarañas, con salero y maña, tres macarras daban caña, Malasaña y Tribunal.
Pregunta en España, da igual mainstream o underground, ninguno de estos legañas podrá pisarme el fregado.
Solo sé sembrar, bregar y derrochar, trasnochar y tocar, llenarlo como un all cast.
Me dicen de delegar, yo soy más de dale gas por la jeta y acelera, puto, con el run, run. Mira mis lágrimas salás, sin alas aprendimos a planear, sin plan B ni plan
C, porque salió el A. Si salía, volvía de día, porque todo daba igual.
Yo era leyenda legal, de mantel o ilegal, buscando una Penélope, una Mónica en el bar.
Encontré una reina mora que me supo enamorar y el nombre de mi grupo en una placa dorada.
He viajado por ciudades y he dormido en un parque, he despertado con modelos sin saber ni su nombre.
He gastado en champán un dinero inaceptable, eso no se lo contéis a mi madre.
Perdí la cuenta de las veces que juré, palabras vacías que más tarde se llevó el aire.
Todas las veces que peleé a la pared, una conciencia intranquila no se la deseo a nadie.
A veces pienso que no me merezco esto y otras que si yo no estoy, queda vacante el primer puesto.
Fui arrogante sin tener donde caerme muerto y ahora que puedo vacilar, no quiero.
Pero si supieran lo que vale mi tiempo, entenderían mi enfado cuando el de adelante va lento.
Le doy larga si adelanto, la goma en el asfalto, en mi palmarés más despedidas que lo siento. Y ya no queda nada abierto, y el camello no me coge billetes de quinientos.
Nunca fui de cocinar a fuego lento, soy más de quemarlo todo hasta los cimientos.
Tengo más alergias que alegrías, y a estas alturas de la peli no estamos para tonterías.
Como donde nací, las estrellas no se veían, nos guiamos por las luces de la Gran Vía.
Cerré los ojos para dejar de estar ciego, se creían que vendía humo hasta que vieron el fuego.
Solo queríamos vivir de cantar y repetimos la mentira hasta que un día fue verdad. Nunca lo hice por la fama o el dinero, gano y pierdo porque juego.
Fui pobre en un pueblo pijo, pero le eché huevos y ahora soy rico en un barrio obrero.
Quédate el champán, las flores y el trofeo, ya me cansé de quedar primero.
Ponme la navaja en el cuello como el barbero y quítamelo todo, que lo gano de nuevo.
Y es verdad que la vida está guapa, aunque a veces es puta, aunque a veces se escapa.
Y es más fácil echarte la culpa que pedir disculpas cuando lo hago mal.
Lloro por tener al viejo enfermo, hasta que pienso que mi hermano tiene al suyo en el cielo. Tengo sueño, pero no me duermo.
Hace tanto frío en el invierno y te salgo a buscar, pero no encuentro nada que me merezca la pena recordar.
Y ya estoy muerto por dentro, estoy muerto en vida, estoy muerto en vida, estoy muerto en vida.
Переклад українською
Так, діти Руїни. Діти руїни, діти руїни.
У ньому сказано: заснований на прогалинах і розстібанні ґудзиків до того, як Діоршар народився й увінчав чарти.
Пояс Гойяра, череп на намисті, вчора те, про що ми мріяли, здавалося жартом, а сьогодні я відчуваю себе Гойєю, божевільним, який мазає пензлем.
Не знаю, через параною чи через коньяк, але я все одно схожий на собаку з мішком скляних кісток, який шукає божевільного кота, щоб подряпати й погладити.
Там, де було павутиння, з сільничками і вправністю працювали три головорізи Маласанья і Трибунал.
Запитайте в Іспанії, не має значення мейнстрім чи андеграунд, жоден із цих бомжів не зможе стати на моєму шляху.
Я тільки знаю, як сіяти, боротися і марнувати, сидіти допізна і грати, заповнювати його, як улитий.
Мені кажуть делегувати, я більше налаштований і прискорюся, блін, з бігу, бігу. Подивіться на мої сльози, без крил ми навчилися планувати, без плану Б чи плану
C, тому що A вийшло. Якщо виходив, то повертався вдень, бо все не мало значення.
Я був легальною, скатертиною чи нелегальною легендою, шукав Пенелопу, Моніку в барі.
Я знайшов мавританську королеву, в яку закохався, і назву моєї групи на золотій табличці.
Я подорожував містами і спав у парку, я прокидався з моделями, навіть не знаючи їхніх імен.
Я витратив на шампанське неприйнятну суму грошей, не кажи про це моїй мамі.
Я втратив рахунок того, коли я лаявся, пусті слова, які потім злетіли.
За весь час, коли я бився зі стіною, я б нікому не побажав неспокійної совісті.
Іноді я думаю, що я не заслуговую цього, а іноді, що якщо мене не буде, перше місце буде вакантним.
Я був зарозумілим, не маючи куди впасти мертвим, і тепер, коли я можу вагатися, я цього не хочу.
Але якби вони знали, скільки коштує мій час, вони б зрозуміли мій гнів, коли той, хто попереду, повільний.
Я промахнуся, якщо піду вперед, гума об асфальт, у моєму послужному списку більше прощань, ніж прощань. І нічого відкритого не залишилося, і п’ятисотки в мене торговець не бере.
Я ніколи не був любителем мультиварки, я більше палач до землі.
У мене більше алергії, ніж радості, і на цьому етапі фільму ми не готові до дурниць.
Як там, де я народився, зірок не було видно, нас вели вогні Гран Віа.
Я закрив очі, щоб не бути сліпим, вони думали, що я продаю дим, поки не побачили вогонь.
Ми просто хотіли заробляти на життя співом і повторювали брехню, поки одного разу це не стало правдою. Я ніколи не робив це заради слави чи грошей, я виграю і програю, тому що я граю.
Я був бідним у шикарному місті, але я виклався на все, і тепер я багатий у робітничому районі.
Залиште шампанське, квіти та трофей, я втомився бути першим.
Поклади мені бритву на шию, як перукар, і зніми все, я знову виграю.
І правда, що життя прекрасне, хоч інколи повія, хоч інколи втікає.
І легше звинувачувати себе, ніж вибачатися, коли я роблю не так.
Я плачу за те, що старий хворий, аж поки не думаю, що мій брат має своє на небі. Я сонний, але не засинаю.
Взимку так холодно, я йду шукати тебе, але не можу знайти нічого, що варто пам’ятати.
А я вже мертвий всередині, я мертвий у житті, я мертвий у житті, я мертвий у житті.