Більше пісень від SOOBIN
Опис
Композитор: Vũ Đức Thien
Виробник: 2pillz
Текст і переклад
Оригінал
Em đang như có xóa đi những kỷ niệm của chúng ta.
Còn gì để lại sau năm tháng hẹn hò?
Hoa phong lan đã úa theo giấc mơ anh trồng sau nhà.
Mùa đông năm ấy chắc sẽ không còn.
Ngày ấy, khi anh gặp em còn đang bé xinh, ngây ngô và hồn nhiên.
Trà đá lang thang Hồ Tây, em có nhớ không?
Rồi cùng ngày ấy, nhưng bây giờ đây chỉ còn mỗi anh trên tay dòng tin nhắn "Sẽ quên em anh thôi".
. . . Vết nước mắt trên khuôn mặt cười, gió vẫn rít lên theo tiếng hôì.
Cố lên quá lâu cho một người, phải làm sao để anh làm quen những thứ mới?
Nếu trước mắt là áng mây dài, thì anh đã kéo vào cho cuộc đời anh kết thúc ở đây.
Nỗi nhớ về em đi theo thời gian, góc đó lâu không còn rộn ràng.
Em thích trồng cây, tưới mát càng ngày, anh yêu một thứ thuộc về nàng.
Anh chỉ là vẫn giống gã khờ ngồi ôm giấc mơ về em. Vài năm cũng sẽ qua, chắc không được.
Ngày ấy, khi ta gặp nhau ở nơi phố xưa, cơn mưa chợt ùa tới.
Chạy trú, vẫn nắm chặt tay, em có nhớ không?
Rồi cùng ngày ấy, nhưng bây giờ đây anh đã cất đi trong tim dòng tin nhắn "Sẽ quên em nhanh thôi".
Vết nước mắt trên khuôn mặt cười, gió vẫn rít lên theo tiếng hôì.
Cố lên quá lâu cho một người, phải làm sao để anh làm quen những thứ mới?
Nếu trước mắt là áng mây dài, thì anh đã kéo vào cho cuộc đời anh kết thúc ở đây.
Anh rất tiếc!
Переклад українською
Це ніби ти стираєш наші спогади.
Що залишилося після п'яти місяців знайомства?
Орхідеї зів’яли, як сниться, посадив за будинком.
Тої зими, мабуть, уже не буде.
У той день, коли я зустрів тебе, ти був ще красивою, наївною і невинною дитиною.
Холодний чай блукає Вест-Лейк, ти пам'ятаєш?
Тоді в той самий день, але зараз у мене в руці лише повідомлення "Я забуду тебе".
. . . Сльози плями на усміхненому обличчі, вітер все ще свистить із звуком крику.
Так довго стараючись заради однієї людини, що мені робити, щоб допомогти йому звикнути до нового?
Якби перед ним була довга хмара, він би її затягнув, щоб його життя закінчилося тут.
Спогади про тебе зникають з часом, той куток уже не гамірний.
Тобі подобається садити дерева і поливати їх все більше і більше, я щось люблю в ній.
Я просто як дурень сиджу й мрію про тебе. Пройде кілька років, мабуть, ні.
Того дня, коли ми зустрілися в старому місті, раптово пішов дощ.
Втікаєш, все ще тримаючись за руки, ти пам’ятаєш?
Тоді в той самий день, але тепер я відклав у своєму серці повідомлення "Я скоро тебе забуду".
Сльози плями на усміхненому обличчі, вітер все ще свистить із звуком крику.
Так довго стараючись заради однієї людини, що мені робити, щоб допомогти йому звикнути до нового?
Якби перед ним була довга хмара, він би її затягнув, щоб його життя закінчилося тут.
мені дуже шкода!