Більше пісень від Shartnuss
Більше пісень від Tr.D
![Best Friends (Tao Với Mày) [feat. Minh Huy & Tr.D]](https://i.scdn.co/image/ab67616d00004851cd3b7a45bc8180e53a938771)
Більше пісень від Phankeo
Опис
Продюсер: Phạm Huân
Музичний видавець: MaiDao Music
Композитор: Vũ Thanh Tùng
Композитор Автор тексту: Phạm Trọng Dũng
Текст і переклад
Оригінал
Liệu nắng có khiến em quay về đây?
Con tim anh sao đau đến vậy?
Tình yêu tìm sao chẳng thấy.
Còn nhớ góc phố hai ta vẫn thường qua, tay trong tay nhâm nhi một tách trà.
Giờ hai nơi phương xa, và chỉ còn những nỗi đau.
Ngày mình bên nhau, nhìn em cũng vui, lòng anh cũng vương chút sầu.
Bật tạnh cơn mưa, ánh lên kỷ niệm không quên.
Còn đó bức thư anh trao tới em.
Rồi chỉ khi cơn mưa tới, không thấy em nữa, anh chợt hững hờ.
Tự trách anh quá khờ, nhìn em cạnh bên ai khác.
Một mình trong cơn giông tố, cố giấu nhung nhớ trôi về bến bờ.
Tỉnh giấc giữa đời, anh mong đó là giấc mơ. . .
Trong một giây anh đã từng nghĩ mình sẽ ở bên mãi mãi.
Vì sao giờ đây chỉ có mình anh với những điều chẳng thể phai?
Vì nỗi nhớ em còn cồn cào, người đi chẳng có một lời chào. Ngoài kia phố đông thật ồn ào, và không muốn đau thêm lần nào.
Như chiếc lá đang rơi đang rơi mang mùa thu thật vội vàng.
Và em cũng đến, vẫn đến rồi đi cho lòng anh thêm dở dang. Bao giấc mơ còn lỡ làng, anh đứng đây và mơ màng.
Vẫn thẫn thờ khi màn đêm xuống, lạc vào ký ức muộn nhàng.
Mưa rơi khẽ rơi trên đôi mắt ai, em đâu nào biết?
Chỉ là những tổn thương mà anh gìn giữ cho tâm hồn anh bớt cô đơn.
Mây trôi nhẹ trôi đưa em về nơi, mang theo yêu thương ký ức nhạt nhòa.
Dù đã cố nhưng chẳng thể giữ em ở. . .
Rồi chỉ khi cơn mưa tới, không thấy em nữa, anh chợt hững hờ.
Tự trách anh quá khờ, nhìn em cạnh bên ai khác.
Một mình trong cơn giông tố, cố giấu nhung nhớ trôi về bến bờ.
Tỉnh giấc giữa đời, anh mong đó là giấc, giấc -mơ.
-Rồi chỉ khi cơn mưa tới, không thấy anh nữa, em chợt hững hờ.
Tự trách em quá khờ, nhìn anh cạnh bên ai khác.
Một mình trong cơn giông tố, cố giấu nhung nhớ trôi về bến bờ.
Tỉnh giấc -giữa đời, em mong đó là giấc, giấc mơ. -Liệu nắng có khiến em quay về đây đây. . .
Nắng chẳng mang em về.
Переклад українською
Чи сонце змусить мене повернутися сюди?
Чому твоє серце так болить?
Чому я не можу знайти кохання?
Я досі пам’ятаю кут вулиці, повз який ми проходили, попиваючи чашку чаю рука об руку.
Тепер ці два місця далеко, і залишився тільки біль.
Того дня, коли ми були разом, я був радий бачити тебе, але моє серце також було трохи сумним.
Дощ припинився, відображаючи незабутні спогади.
І ось лист, який я тобі дав.
І як тільки пішов дощ і я більше не міг тебе бачити, мені раптом стало байдуже.
Я звинувачую себе за те, що був таким дурним, бачив тебе з кимось іншим.
Один під час шторму, намагаючись приховати свої спогади, що повертаються до берега.
Прокинувшись посеред життя, я сподіваюся, що це сон. . .
На мить він подумав, що залишиться з нею назавжди.
Чому я зараз один із незнищенними речами?
Тому що я все ще дуже сумую за тобою, людина, яка йде, навіть не привіталася. На багатолюдних вулицях так шумно, і я не хочу знову постраждати.
Як опадає листя, що так швидко приносить осінь.
І ти також приходиш, все ще приходиш і йдеш, роблячи моє серце ще більш незакінченим. Багато мрій ще не вистачає, я стою тут і мрію.
Все ще ошелешений, коли настає ніч, загублений у пізніх спогадах.
Дощ ніжно падає на очі, яких ти не знаєш?
Це лише біль, яку він зберігає, щоб зробити свою душу менш самотньою.
Хмари, що пливуть, ніжно несли мене назад до місця призначення, приносячи зі мною згасаючі спогади про кохання.
Навіть якщо я намагався, я не зміг утримати вас там. . .
І як тільки пішов дощ і я більше не міг тебе бачити, мені раптом стало байдуже.
Я звинувачую себе за те, що був таким дурним, бачив тебе з кимось іншим.
Один під час шторму, намагаючись приховати свої спогади, що повертаються до берега.
Прокинувшись посеред життя, я сподіваюся, що це сон, сон.
-І як тільки пішов дощ і я більше не міг тебе бачити, мені раптом стало байдуже.
Я звинувачую себе за те, що був таким дурним, бачив тебе з кимось іншим.
Один під час шторму, намагаючись приховати свої спогади, що повертаються до берега.
Прокинутися - посеред життя, сподіваюся, це був сон, сон. - Чи сонце змусить мене повернутися сюди? . .
Сонце мене додому не приведе.