wiedersehen

Іноді навіть тиша кричить голосніше за всіх. Особливо та, що залишається після. Після голосів, фотографій на стінах і дотиків, що стали холоднішими за батареї в січні. Ця пісня - ніби затягнута пауза між «може, колись» і «точно вже ні». Все начебто можна пережити: стіни перефарбувати, номери видалити, але пам'ять наполегливо продовжує ставити на репіт те, що вже не звучить. Просто тепер - кожен крок вперед доводиться робити крізь відлуння.