Більше пісень від La Oreja de Van Gogh
Опис
Асоційований виконавець, продюсер: La Oreja de Van Gogh
Композитор, автор слів: Амая Монтеро
Автор тексту, композитор: Хабі Сан Мартін
Автор тексту, композитор: Альваро Фуентес
Композитор, автор слів: Haritz Garde
Композитор, автор слів: Пабло Бенегас
Продюсер: Найджел Вокер
Текст і переклад
Оригінал
El tiempo ha pintado las calles del mismo color, y tú te defiendes del hambre con una sonrisa y amor.
Las casas parece que miran pidiendo perdón, y todo comienza a bailar cuando ya no vigila el sol.
Quiero escuchar tu voz cantando en un mundo mejor.
Quiero encontrarte a ti sonriendo a la vida si no te sonríe ella a ti.
Dime, niña de ojos tristes, ¿recuerdas aquel viejo barco que tanto quisiste?
Donde tú y el mar hablabais de libertad, de una escalera a la luna, quizá, de un mundo que no deje nunca de hacernos soñar.
Los coches se arrastran dejando detrás un olor que ahoga a turistas sin alma bebiendo en sus vasos de ron.
Un niño pregunta si la libertad es así, y suena una vieja habanera que le cuenta un cuento sin fin.
Quiero escuchar tu voz cantando en un mundo mejor.
Quiero encontrarte a ti sonriendo a la vida si no te sonríe ella a ti.
Dime, niña de ojos tristes, ¿recuerdas aquel viejo barco que tanto quisiste?
Donde tú y el mar hablabais de libertad, de una escalera a la luna, quizá, de un mundo que no deje nunca de hacernos soñar.
Ah, no digas nada, solo es un ángel jugando a vivir.
Vuelve a sonreír por mí.
Por eso, dime, niña de ojos tristes, ¿recuerdas aquel viejo barco que tanto quisiste?
Donde tú y el mar hablabais de libertad, de una escalera a la luna, quizá, de un mundo que no deje nunca de hacernos soñar.
Переклад українською
Час розфарбував вулиці в один колір, а ти захищаєшся від голоду посмішкою та любов’ю.
Будинки ніби шукають прощення, і все починає танцювати, коли сонце вже не дивиться.
Я хочу почути, як твій голос співає в кращому світі.
Я хочу побачити, як ти посміхаєшся життю, якщо воно не посміхається тобі.
Скажи мені, дівчино з сумними очима, ти пам'ятаєш той старий човен, який ти так любила?
Де ти і море говорили про свободу, про сходи на місяць, можливо, про світ, який ніколи не перестає змушувати нас мріяти.
Машини повзуть позаду, залишаючи за собою запах, який заглушає бездушних туристів, що п’ють зі своїх склянок ром.
Дитина запитує, чи така свобода, а стара гаванська жінка грає, розповідаючи йому нескінченну історію.
Я хочу почути, як твій голос співає в кращому світі.
Я хочу побачити, як ти посміхаєшся життю, якщо воно не посміхається тобі.
Скажи мені, дівчино з сумними очима, ти пам'ятаєш той старий човен, який ти так любила?
Де ти і море говорили про свободу, про сходи на місяць, можливо, про світ, який ніколи не перестає змушувати нас мріяти.
Ой, не кажи нічого, він просто ангел, який грає в життя.
Посміхнися мені знову.
Тому скажи мені, дівчино з сумними очима, ти пам'ятаєш той старий човен, який ти так любила?
Де ти і море говорили про свободу, про сходи на місяць, можливо, про світ, який ніколи не перестає змушувати нас мріяти.