Текст і переклад
Оригінал
Au trecut vreo zece ani sau zece luni, nici nu mai știu, dar parcă ieri era, parcă ieri eram camaradul tău de drum de nici un metru ce acum se plimbă singur.
Să nu crezi vreodată c-am uitat cât a durut, cât ai umblat și câte răni au strâns în ani mâinile tale.
Să nu crezi vreodată c-am uitat cum din nimic m-ai învățat să-mi găsesc liniștea și s-o împart cu alții.
A trecut mult prea puțin pentru a uita cui aparțin. Eu sunt fata lui tata.
În orice lume sunt tot fata lui tata.
Nu contează ce vârstă am, încet, cerc m-învârt, am cu mine umbra sa.
Au trecut vreo șapte ani sau șapte luni, nici nu mai știu, dar parcă ieri eram, parcă ieri eram clona ta puțin mai mică, ce nu cunoștea vreo frică.
Tu erai cu ea.
Să nu crezi vreodată că am uitat cât a durut, cât ai umblat și câte răni au strâns în ani mâinile tale.
Să nu crezi vreodată că am uitat cum din nimic m-ai învățat să-mi găsesc liniștea și s-o împart cu alții.
A trecut mult prea puțin pentru a uita cui aparțin. Eu sunt fata lui tata.
În orice lume sunt tot fata lui tata.
Nu contează ce vârstă am, încet, cerc m-învârt, am cu mine umbra sa.
Переклад українською
Минуло десь десять років чи десять місяців, я вже й не знаю, а здається, ніби це було вчора, здається, вчора я був твоїм другом на дорозі, ні метра зростом, який тепер іде сам.
Ніколи не думай, що я забув, як сильно було боляче, скільки ти ходив і скільки ран зібрав твої руки за ці роки.
Ніколи не думай, що я забув, як ти навчив мене знаходити свій спокій і ділитися ним з іншими.
Це було надто мало, щоб забути, кому я належу. Я татова дочка.
У будь-якому світі я все ще татова дочка.
Неважливо, скільки мені років, повільно, я кружляю, зі мною його тінь.
Минуло сім років чи сім місяців, я вже й не знаю, але наче вчора я був, ніби вчора я був твоїм трохи меншим клоном, який не знав страху.
Ви були з нею.
Ніколи не думай, що я забув, як сильно було боляче, як далеко ти ходив і скільки ран зібрав твої руки за ці роки.
Ніколи не думай, що я забув, як ти з нічого навчив мене знаходити свій спокій і ділитися ним з іншими.
Це було надто мало, щоб забути, кому я належу. Я татова дочка.
У будь-якому світі я все ще татова дочка.
Неважливо, скільки мені років, повільно, я кружляю, зі мною його тінь.