Закінчиться вечірка

Та, сюди давай заходимо. Оу, стоп. А-а-а, у вас тут репетиція?

Окей, я, мабуть, щось наплутав. Зараз чекну. До речі, прикольний інструментал.

Можна мікро на секунду? Йоу! Голос із майка, ніби сповідь грішника.

Хай розтягнуть цей текст, ніби у слові тріщина.

Я знову тішуся, підвішений крізь сотні віджетів твого екрану, тихо лоблячись, коли не виключиш мене із тисяч тих, хто в тиху ніч звучить, поскрипуючи в старих навушниках, заледве стримавши твоє циклічне самознищення. Правила звичного життя, які ти тут самочин вчиняв.

Гублюсь в ефірі твого дня. Мій світ не вірить в вироки. Зберись і доганяй.

Старий сітком заграє, і я звідки чую сміх, але не видно тут усміхнених облич.

Кажуть, вранці буде день, далі буде ще один.

Інколи бажання жити слабше, аніж щезнути, зупинити б час на мить і в себе виправили те, як бути чесними.

Ми лише знаємо, що вранці буде день, далі буде ще один.

Інколи бажання жити слабше, аніж щезнути, зупинити б час.

Йоу! Реп ніби кіт десь у кутку кімнати. Візьми і поклади на груди.

Слухай, стук життя ти чуєш? Куля крутиться внизу.

Я зняв усю, можливо, суму наших значень, наче ліки мої табли у мені. Розкажи, як випасти із матриці.

Я випростою тіло вранці, витягнувши кабель з голови. Завжди я ловив зорі, але поки лише хмари у руці.

Тому затінюю усіх. Збоку йди сюди, і я заб'ю тобі.

Схеми заплутані, як сет комп'ютерів. Я в ступорі від того, де я зараз і де був торік.

В піснях гублюсь, ніби деталь в конструкторі. Майбутнє в трубку упритул сує, я не беру її.

Але віра нотру підбурює на рух.

І цей хіп-хоп не руки з ланцюгами. Це те, що в кухні прозвучало, коли вранці хавав.

Це те, що шум старої станції метро загасить в вухах.

Те, що слухав в комендантський час, як часу мало. Це як життя, засвічене на плівках.

Це те, що увімкнеш, коли закінчиться вечірка.

Те, що залишиться на знімках, коли вже не впізнаєш сам, яким став. Кажуть, вранці буде день, далі буде ще один.

Інколи бажання жити слабше, аніж щезнути, зупинити б час на мить і в себе виправили те, як бути чесними.

Ми лише знаємо, що вранці буде день, далі буде ще один.

Інколи бажання жити слабше, аніж щезнути, зупинити б час.

Йоу, окей, окей. Дякую. Справді прикольний звук. Торо виривав. Окей, все, я пішов.

Мені надо альбомом працювати.