Більше пісень від Stanisław Soyka
Опис
Другий вокал: Януш Іванський «Яніна»
Майстер цифрового ремастерінгу: Гжегож Півковський
Продюсер: Дітер Майєр
Інженер: Гжегож Півковський
Саксофон: Матеуш Поспєшальскі
Інженер: Пол Гріффіт
Перкусія: Пьотрек Джексон Вольскі
Композитор: Ч. К. Норвід
Композитор: Чеслав Немен
Текст і переклад
Оригінал
Kto mi powiada, że moja ojczyzna to pola zieloność, okopy i kwiaty i chaty i sioła.
Niech wyzna, że to jej stopy.
Dziecka nikt z ramion matki nie odbiera. Pacholę do kolan jej sięga.
Syn piersi dorósł i ramię podpiera.
To braw mych księga.
Ojczyzna moja jest stąd. Wstawaj czółen.
Ja ciałem zza Eufratu, a duchem sponad Chaosu się wziąłem.
Tymż płacę światu.
Naród mnie żaden nie zbawił ni stworzył.
Wieczność pamiętam przed wiekiem klucz Dawidowy ustami otworzył.
Żył – nazwał człowiekiem.
Ojczyzny mojej stopy okrwawione nocami ocrzeć na piasku padam, lecz znam jej twarz i koronę.
Słońca słońc blask.
Dziadowie moi nie znali też innego.
Ja łuki jej ręką tikałem.
Sandały żony nie raz na nich milne ucałowałem.
Niechże nie uczą mnie, gdzie jest moja ojczyzna.
Bo pola zieloność, okopy i krew i ciało i ta jego blizna to ślad lub stopy.
Переклад українською
Хто мені каже, що моя батьківщина – це зелені поля, окопи і квіти, хати і села.
Нехай зізнається, що це її ноги.
Ніхто не забирає дитину з рук матері. Табурет сягає їй до колін.
Син грудей виріс і підтримує руку.
Це моя книга оплесків.
Моя батьківщина звідси. Вставай, човен.
Тілом я прийшов із-за Євфрату, а духом із Хаосу.
Ось як я плачу світу.
Жоден народ мене не врятував і не створив.
Я пам'ятаю вічність тому, століття тому Давид відкрив своїм ротом ключ.
Жив – чоловіком називав.
Я падаю на пісок із закривавленими вночі ногами, але я знаю його обличчя й тім’я.
Сонячне сяйво.
Мої бабуся й дідусь іншого способу не знали.
Я лоскотав її банти рукою.
Я не раз цілував босоніжки дружини.
Хай мене не вчать, де моя батьківщина.
Тому що поля зелені, окопи, кров, плоть і його шрам — це сліди або ноги.