Я малюю знак

Я малюю знак, щоб не загубити знову. Міцно за рукав мене тягне вниз утома.

Крок позаду два, я не визначу від кого. Дай мені слово, дай мені слово.

Я малюю знак, щоб не загубити знову. Міцно за рукав мене тягне вниз утома.

Крок позаду два, я не визначаю від кого. Дай мені слово, дай мені слово.

Виню себе у нестачі своїх запасів удачі.

Там де, там де, там де вічний голод, там немає більше сміху мого. Ніколи не діюсь вчасно, тікаю знову хащів.

Там де, там де, там де вічний голод, не почути більше сміху мого.

Нама-, намалюю, нама-, намалюю знак. Нама-, намалюю, нама-, намалюю знак. Нама-, намалюю, нама-, намалюю знак.

Нама-, намалюю, нама-, намалюю знак.

Я малюю знак, щоб не загубитися знову. Міцно за рукав мене тягне вниз утома.

Крок позаду два, я не визначу від кого.

Дай мені слово, дай мені слово. Я малюю знак, щоб не загубитись знову.

Міцно за рукав мене тягне вниз утома. Крок позаду два, я не визначу від кого.

Дай мені слово, дай мені слово.

У тиші власний є хист ламати міцні мости, перебирати кістки і трощити кожну із них.

Слова збирають скелет, і я той самий, невже судно збирає тече й так завжди виходить нишком. Дитинство чекає підвоху, дивлячися на трітину стелі.

І кожного клятого року блище встає та пара очей.

І я беру в руки крейду, це маленьке повстання вже заточене вістра з думкою, що востаннє. . .

Нама-, намалюю, нама-, намалюю знак. Я малюю знак, щоб не загубитись знову.

Міцно за рукав мене тягне вниз утома. Крок позаду два, я не визначу від кого.

Дай мені слово, дай мені слово. Я малюю знак, щоб не загубитись знову.

Міцно за рукав мене тягне вниз утома. Крок позаду два, я не визначу від кого.

Дай мені слово, дай мені слово. Я малюю знак, щоб не загубитись знову.

Міцно за рукав мене тягне вниз утома. Крок позаду два, я не визначу від кого. Дай мені слово, дай мені слово.

Я малюю зна-- я малюю знак, знак, знак. Я малюю зна-- я малюю знак, знак, знак.

Крок позаду два, я не визначу від кого.

Дай мені слово, дай мені слово!