Розбуди мене

Розбуди мене, якщо ти прийдеш. Розкажи, чому рани не змив дощ.

Здається, я все вигадав, вигадав те, серед ліхтарів та покинутих площ.

Розбуди мене, якщо ти прийдеш. Міночи у темряві суге ніч. І наче вже ніколи не знатимем меж.

Відправлятиме човних з паперових узбіч.

Відпусти мене, прошу, не муч. Ті сни, в які приходиш ти, наче свідомі.

Я розбиваюсь там, стрибаючи з похилих круч, рятуючись від спогадів про тебе та балу фантомів. Нові пісні я не знайшов у копані чорнилах.

Старі усі майже про тебе, тоді мабуть стратив. Ми розійшлись посеред бурі на різних вітрилах.

Я зрозумів, що врятувати громади цікаво. Як ти там зараз? Чи в тебе вийшло забути?

Хтось під ліні ловить запис, щойно відчув твої губи.

А уяви ми б не здалися, як могло усе статися. Про минулі роки мені більше так не закохатися.

Загубити серед пилу своє щастя.

Скоріше я тебе завжди сумуватиму. Я вийшов, я тримаю тебе міцно за зап'ястя.

Тоді злякався, ти зараз теж не стрибати могла б. Розбуди мене, якщо ти прийдеш. Розкажи, чому рани не змив дощ.

Здається, я все вигадав, вигадав те, серед ліхтарів та покинутих площ.

Розбуди мене, якщо ти прийдеш. Міночи у темряві суге ніч. І наче вже ніколи не знатимем меж.

Відправлятиме човних з паперових узбіч.

Неодноразово я сам вірив собі. Все буде, як колись, вітер остане назавжди.

Я набирав твій номер, а дев'ять один один. Ті самі шалені спогади, ніби та кератин.

Між нами сотні слів недосказаних. Один одному нічим не зобов'язані.

Нам здавалося, життя наші пов'язані. Та, на жаль, вони однаково поламані.

Я буду відвертим, я не пам'ятаю, де, коли і сам я наші почуття згасаю. Та я стану іншим, тому для усіх навколо ні.

Наразі абонент мій знову відсутній знову. Ті самі думки, наче закритий простір.

Наші почуття, як холодна осінь. Можливо, навпаки, ти і є мій всесвіт.

Я тебе втрачаю, але не зовсім.

Розбуди мене, якщо ти прийдеш. Розкажи, чому рани не змив дощ.

Здається, я все вигадав, вигадав те, серед ліхтарів та покинутих площ.

Розбуди мене, якщо ти прийдеш. Міночи у темряві суге ніч. І наче вже ніколи не знатимем меж.

Відправлятиме човних з паперових узбіч.