Більше пісень від nikoniko
Опис
Звукорежисер: Дюг Максим Вячеславович
Музикант: Жалового Андрій Валентинович
Композитор: Жалового Андрій Валентинович
Автор тексту: Жалового Андрій Валентинович
Текст і переклад
Оригінал
Їхня думка. Та я чхав на їхню думку. Знають, як це жити лише бої і придурки.
Все життя ловити одні і ті ж попутки. Спішу розчарувати: ви не сія, а окурки.
Прожити і не бачити моря і океани. Знайти нові місця, що загоять твої рани.
Навчись нарешті думати за рамками під'їзду.
Світ такий безмежний, ти ще встигнеш десь тут сісти. Я б впізнав твої вуста серед стенд.
Та висота, що нас з тобою розділяє, не стен. Це кілометри, що довело пройти.
Моїми долями тільки ти була й давно відпіти. Та я бачу, дай, вмієш бачити мої очі. Всі твої медові, це твої горі.
Та я бачу, дай, най темніші ночі, але нас не парив шлях посеред ліхтарі.
Вони так люблять патерни, прижитись тут і палубом.
Готова по накатаній, по траєкторії заданій. Та життя це не задача із фізики.
Застряг в стінах свого дому, не вільний, хрін. Вони так люблять патерни, прижитись тут і палубом.
Готова по накатаній, по траєкторії заданій. Та хто її задав? Ти не знаєш, та я нарешті догнав.
Їхня думка. Та я чхав на їхню думку. Знають, як це жити лише бої і придурки.
Все життя ловити одні і ті ж попутки. Спішу розчарувати: ви не сія, а окурки.
Прожити і не бачити моря і океани. Знайти нові місця, що загоять твої рани.
Навчись нарешті думати за рамками під'їзду.
Світ такий безмежний, ти ще встигнеш десь тут сісти. Давай заберемо всі звуки, вони викликають у мене цю паніку.
В тобі перед дзеркалом бачу людину, що так сильно ненавиджу.
Люблю маскувати проблеми у ревері. Перед вами голий тут. Їм не важливо, як тяжко та довго.
Вони не оцінять твій труд. Буде тризнати хвилини, планував на дві.
Так приємно споглядати, що ти під нулі. Давай ще раз оправдайся, тренери не грають.
Ти ж по своїй волі повзаєш і не літаєш.
Їхня думка. Та я чхав на їхню думку. Знають, як це жити лише бої і придурки.
Все життя ловити одні і ті ж попутки. Спішу розчарувати: ви не сія, а окурки.
Прожити і не бачити моря і океани. Знайти нові місця, що загоять твої рани.
Навчись нарешті думати за рамками під'їзду.
Світ такий безмежний, ти ще встигнеш десь тут сісти.