Більше пісень від ODURACHEN
Опис
Композитор: Михаил Андрійович Товаровский
Композитор: Савелій Володимирович Силява
Автор тексту: Хелемеля Матвей Олександрович
Автор тексту: Гуменюк Павел Александрович
Автор тексту: Лучинський Сергій Володимирович
Текст і переклад
Оригінал
Осенью поразинь листья на волосы, мы в невесомости, -жаль, что не в космосе. -Ты была права: любовь - это привычка.
Ты в моих глазах, как выгоревшая спичка. Ты была права: для тебя я теперь лишний.
Нам нужен шанс, но третий уже слишком.
С тобой и так, как по катакомбам, все время так холодно. Крики без повода, снова скандал. Пепел с балкона. Не надо меня трогать.
-Забери свой запах из дома.
-Осенью поразинь листья на волосы, мы в невесомости, жаль, что не в космосе.
Осенью поразинь листья на волосы, мы в невесомости, жаль, что не в космосе.
Мы с тобой тоже мечтали, не упуская деталей, терялись ночью в отеле, не замечая, что стали друг другу так безразличны. Кто в этом виноват?
Как там на личном? Думаю, никак. Зачем это строить, если легче все забыть?
Для тебя уже не новость, что мы потеряли нить. И кому тут не нужны твои старые качели?
Как тебе самой они еще не надоели?
С тобой и так, как по катакомбам, все время так холодно. Крики без повода, снова скандал. Пепел с балкона. Не надо меня трогать.
Забери свой запах из дома. Ты была права: для тебя я теперь лишний.
Осенью поразинь листья на волосы, мы в невесомости, жаль, что не в космосе.
Осенью поразинь листья на волосы, мы в невесомости, жаль, что не в космосе.
Переклад українською
Восени врази листя на волосся, ми в невагомості, -жаль, що не в космосі. -Ти мала рацію: кохання - це звичка.
Ти в моїх очах, як сірник, що вигорів. Ти мала рацію: для тебе я тепер зайвий.
Нам потрібний шанс, але третій уже надто.
З тобою і так, як у катакомбах, весь час так холодно. Крики без нагоди, знову скандал. Попіл з балкона. Не треба мене чіпати.
-Забери свій запах із дому.
-Восени вразь листя на волосся, ми в невагомості, шкода, що не в космосі.
Восени вразь листя на волосся, ми в невагомості, шкода, що не в космосі.
Ми з тобою теж мріяли, не упускаючи деталей, губилися вночі в готелі, не помічаючи, що стали один одному такі байдужі. Хто у цьому винен?
Як там на особистому? Думаю ніяк. Навіщо це будувати, якщо легше все забути?
Тобі вже не новина, що ми втратили нитку. І кому тут не потрібні твої старі гойдалки?
Як тобі самій вони ще не набридли?
З тобою і так, як у катакомбах, весь час так холодно. Крики без нагоди, знову скандал. Попіл з балкона. Не треба мене чіпати.
Забери свій запах із дому. Ти мала рацію: для тебе я тепер зайвий.
Восени вразь листя на волосся, ми в невагомості, шкода, що не в космосі.
Восени вразь листя на волосся, ми в невагомості, шкода, що не в космосі.