Текст і переклад
Оригінал
Скло блакитних вітрин, ніби між нами лід.
Ти крізь мене дивишся, ніби я тільки привид. Все тече по колу, вулиці — мій лабіринт.
Я ловлю відблиски тебе у кожному синім сплін. Тиша між словами, звук, який мене гріє.
Місто знов мене ховає у свої холодні мрії.
В голові шумить, та я вже не відрізняю, де сон, а де ти, я просто зникаю. Скло блакитних вітрин, я тону в цьому світ.
Твої очі як лід, але я лечу без крил.
Місто дихає димом, і нам з ним так схоже. Все, що справжнє, завжди трішки тривожне.
Скло блакитних вітрин, я тону в цьому світ. Твої очі як лід, але я лечу без крил.
Місто дихає димом, і нам з ним так схоже. Все, що справжнє, завжди трішки тривожне.
Розміти злиті у тумані реклам.
Я шукаю себе між сигналами і трам.
Світ миготить, немов кадри VHS, і я вловлюю моменти, поки серце ще є. Доторкнись крізь холод, я ще тут, ще не зник.
Мій подих залишить на склі, як відбиток. І може, хтось інший побачить у ньому смисл.
Та це був мій політ крізь неони, крізь міст. Скло блакитних вітрин, я тону в цьому світ.
Твої очі як лід, але я лечу без крил.
Місто дихає димом, і нам з ним так схоже.
Все, що справжнє, завжди трішки тривожне.