Більше пісень від The Hatters
Опис
Видано: 04.11.2025
Текст і переклад
Оригінал
Моя культура своими корнями в могилах убитых поэтов. Моя культура не смотрит на цены.
Моя культура — победа. Здесь всходит озимов, на этой же почве спевается лето.
Моя культура — пуанты, балеты, штыки, тамки, пули, акары, ракеты.
Моя культура — медведь, балалайка, стрелки, белка, мир и восток.
Моя культура по ту сторону стенки. Моя культура — скорбь и восторг.
Шум среди ночи на лестничной клетке, стук в двери, закрытый глазок.
Она нажимает на красную кнопку, когда её кто-то пытается ставить на стоп.
Она тридцать лет на печи пролежала пластом.
В ней кровь моих предков скользит из под ног табуретка. Моя культура престолов.
Моя культура не знает берегов у неё моря времени. Её алмазы в полярных морозах, рождённые в год Овленя.
Моя культура — это тихое слово. Моя культура — в молчании крик.
Моя культура — невинный ребёнок. Моя культура — уставший старик. Она сегодня кричит: "Люблю!
" Завтра опять: "Ненавижу! " В наших артериях льются чернила, которыми она пишет.
Моя культура идёт пилигримами мимо ристалищ и капищ.
Хламом пылится в сараях, костьми легла на просторах полей и кладбищ.
Она потом объяснит всему миру, чей был первый выстрел, но перед этим Эхейстогам по пути превратит в Брыстро.
Друг мой, друг мой, я очень и очень болен.
Моя культура — вечный конь ночью с каким-то типом в поле. Сколько ещё нам отмерено знает здесь только кукушка.
Моя культура — красное колесо, белый лебедь, чёрный Пушкин.
Конфетки-бараночки сухарями засушены в подушке перо.
В каждом доме икона-герой, в каждом втором под полою террор. И в этом вся суть.
Здесь то не судьба, то судьбина, но моя культура будет судить за это даже со скамьи подсудимых.
Прекрасна в своём бунтарстве, вольна, непослушна этим законам, ведь живее живых даже в мёртвых душах. Шут пугает химерой монотонно.
Шут пусть скалится, но все когда-то всегда умирают, а моя культура останется.
Все когда-то всегда умирают, а моя культура останется.
Моя культура останется.
Переклад українською
Моя культура своїм корінням у могилах убитих поетів. Моя культура не дивиться ціни.
Моя культура – перемога. Тут сходить озимий, на цьому ж ґрунті співається літо.
Моя культура – пуанти, балети, багнети, тамки, кулі, акари, ракети.
Моя культура – ведмідь, балалайка, стрілки, білка, мир та схід.
Моя культура по той бік стіни. Моя культура — скорбота та захоплення.
Шум серед ночі на сходовій клітці, стукіт у двері, закрите вічко.
Вона натискає на червону кнопку, коли хтось намагається ставити на стоп.
Вона тридцять років на печі пролежала пластом.
У ній кров моїх предків ковзає з-під ніг табуретка. Моя культура престолів.
Моя культура не знає берегів у неї моря часу. Її алмази в полярних морозах, народжені рік Овленя.
Моя культура – це тихе слово. Моя культура — мовчання крик.
Моя культура — безневинна дитина. Моя культура - втомлений старий. Вона сьогодні кричить: "Люблю!
" Завтра знову: " Ненавиджу! У наших артеріях ллється чорнило, яким воно пише.
Моя культура йде пілігримами повз ристалищ і капищ.
Хламом припадає пилом у сараях, кістками лягла на просторах полів і цвинтарів.
Вона потім пояснить усьому світу, чий був перший постріл, але перед цим Ехейстогам на шляху перетворить на Бристро.
Друг мій, друже мій, я дуже і дуже хворий.
Моя культура – вічний кінь уночі з якимсь типом у полі. Скільки ще нам відміряно знає тут лише зозуля.
Моя культура – червоне колесо, білий лебідь, чорний Пушкін.
Цукерки-баранчики сухарями засушені у подушці перо.
У кожному будинку ікона-герой, у кожному другому під порожнім терор. І в цьому вся суть.
Тут то не доля, то доля, але моя культура судитиме за це навіть із лави підсудних.
Прекрасна у своєму бунтарстві, вільна, неслухняна цим законам, адже живіша за живих навіть у мертвих душах. Блазень лякає химерою монотонно.
Блазень нехай скеліться, але всі колись завжди вмирають, а моя культура залишиться.
Усі колись завжди вмирають, а моя культура лишиться.
Моя культура залишиться.