Більше пісень від Dzharakhov
Опис
Композитор: Горбаньов Микита Миколайович.
Композитор: Назаров Іван Віталійович
Автор тексту: Ярков Дмитро Володимирович
Автор тексту: Ельдар Джарахов
Текст і переклад
Оригінал
Ну смотри, бытовые , как обычно. Отношения рабочие, не гони.
Свою бычку давил, я убил в себе сволочь. Мы враги закадычные, всё изменится в полночь.
Это мы ведь отмычка, что скинет сердце с замочка.
Но ты же сама здесь и как будто надолго.
Осветитель не горит так, чтобы тенью к тени, телом к телу. Зачем мне держать нас?
Это самоволка.
Я мог свалить, но вернулся к тебе, к тебе, к тебе.
Ой, да не спится, душе больно до зари. Где я?
Ау, ау. Где ты?
Ау, ау. Ой, да не снится уже, только позабыть. Где мы?
Ау, ау. Где мы? Ау, ау.
Переменчива, словно погода, и слёзы рекой. Всё спокойно, раз в год я погас.
Выведу на чистую воду, протерев свои стёкла, оставлю развод после нас.
Наши кольца — оковы, и брак наш бракован. Мечта превратилась в баллад.
Из дверного проёма сорвётся подкова. Лечу в бездну, словно Пегас.
Небо в апреле символично засыпало снегом. В нашей съемной нефели давно не слышно смеха.
Я четвертый час в машине, хоть давно приехал. Мы перегорели, между нами всё остыло.
Прошлые ошибки бумерангом мне в затылок.
На часах тридцать один, и это страшный вещий сон, в котором я уже не стану молодым отцом. Всё.
Ой, да не спится, душе больно до зари. Где я? Ау, ау.
Где ты? Ау, ау.
Ой, да не снится уже, только позабыть. Где мы?
Ау, ау. Где мы? Ау, ау.
Переклад українською
Ну дивись, побутові, як завжди. Відносини робітники, не ганяй.
Свою бичку тиснув, я вбив у собі наволоч. Ми вороги нерозлучні, все зміниться опівночі.
Це ж ми відмичка, що скине серце із замочка.
Але ж ти сама тут і наче надовго.
Освітлювач не горить так, щоб тінню до тіні, тілом до тіла. Навіщо тримати нас?
Це самоволка.
Я міг звалити, але повернувся до тебе, до тебе, до тебе.
Ой, та не спиться, душі боляче до зорі. Де ж я?
Ау, ау. Де ж ти?
Ау, ау. Ой, та не сниться вже, тільки забути. Де ми?
Ау, ау. Де ми? Ау, ау.
Мінлива, мов погода, і сльози річкою. Все спокійно, щороку я погас.
Виведу на чисту воду, протерши свої стекла, залишу розлучення після нас.
Наші обручки — пута, і шлюб наш бракований. Мрія перетворилася на балад.
З дверного отвору зірветься підкова. Лічу в прірву, наче Пегас.
Небо у квітні символічно засипало снігом. У нашій знімній нефелі давно не чути сміху.
Я четверта година в машині, хоч давно приїхав. Ми перегоріли, між нами все охололо.
Минули помилки бумерангом мені в потилицю.
На годиннику тридцять один, і це страшний віщий сон, у якому я вже не стану молодим батьком. Все.
Ой, та не спиться, душі боляче до зорі. Де ж я? Ау, ау.
Де ж ти? Ау, ау.
Ой, та не сниться вже, тільки забути. Де ми?
Ау, ау. Де ми? Ау, ау.