Більше пісень від Penitent
Опис
Коли ніч не просто темна, а ніби навмисне вимкнула світло всередині, ця композиція вмикається.
Де замість слів привиди. Замість куплетів у Всесвіті тріщини.
Це не просто трек, а театральна постановка на межі сну та панічної атаки: тут і симфонія болю, і танець із власною тінню, і хаос, який давно забув про сценарій. Але в якийсь момент крізь пелену приреченості раптом проривається щось живе — не світло, ні. Скоріше дивне відображення. Як відблиск місяця в калюжі після грози. І тепер пітьма не чудовисько, а стара казка.
Сумно, так. Дуже тривожно. Але красива аж до мурашок по шкірі.
І чомусь від цього стає легше.
Текст і переклад
Оригінал
Screams echo within a symphony of pain,
A prelude to the dance with your own shadow.
Walk the path where sorrow holds its way,
Where sorrow weeps and melancholy rains.
Where shadows stretch and creep,
Fear, a twisted hand at the trembling gate.
Panic and misery dance in the dark,
Chaos spills a universe out of sync.
A universe disjointed, fractured and torn,
Drenched in dread, a hatred you've borne.
Obliterating darkness, vast and all-consuming,
Your sorrow is a flicker in this horror gloom.
The vast, devouring darkness swallows you,
Holds your sorrow but a whisper in its chilling toll.
Old, wretched and neglected,
Tears for a life squandered, a soul astray.
Wretched figure lost in the vast obliterating dark.
But then — the world, the world shines
Through the mist, strange and wondrous,
Shattering the gloom.
Sickness transformed into beauty taking form,
Nature’s protest, a thunderous defiant cry.
Sick of living yet alive,
A protest in the night.
Dim visions dance in the ethereal mist,
A dim fantasy, whispers in the misty air.
Grief finds solace not in vengeance,
Kissed, resting in shadows where shades softly sigh.
Innocent gloom, cloaked with a dark appeal,
A story whispered, a truth yet untold.
The beauty of the void,
Where darkness holds its sway.
The beauty of darkness,
A paradox untold.
Переклад українською
Крики відлунюють у симфонії болю,
Прелюдія до танцю зі власною тінню.
Йди шляхом, де скорбота тримає свій шлях,
Де скорбота плаче, а меланхолія ллє дощ.
Де тіні тягнуться і крадуться,
Страх, викривлена рука біля тремтячих воріт.
Паніка і нещастя танцюють у темряві,
Хаос розливає світ поза синхронізацією.
Світ роз'єднаний, розбитий і розірваний,
Просочений жахом, ненавистю, яку ти ніс.
Винищувальна темрява, величезна і всепоглинаюча,
Твій сум – це мерехтіння в цьому жахливому мороці.
Безмежна, пожираюча темрява поглинає тебе,
Тримає твій сум лише шепотом у своєму моторошному дзвоні.
Старий, жалюгідний і покинутий,
Сльози за змарноване життя, душу, що заблукала.
Жалюгідна постать, загублена у величезній, винищувальній темряві.
Але тоді – світ, світ сяє
Крізь туман, дивний і чудовий,
Розбиваючи морок.
Хвороба перетворилася на красу, що набуває форми,
Протест природи, громовий зухвалий крик.
Втомлений жити, але живий,
Протест у ніч.
Тьмяні бачення танцюють у ефірному тумані,
Тьмяна фантазія, шепіт у туманному повітрі.
Горе знаходить полегшення не в помсті,
Цілована, спочиваючи в тінях, де тіні тихо зітхають.
Невинний морок, загорнутий у темну привабливість,
Історія, яку шепочуть, правда, ще не розказана.
Краса порожнечі,
Де панує темрява.
Краса темряви,
Парадокс, що не розказаний.