Текст і переклад
Оригінал
Ой, как ты, солнышко, в мое окошко не гляди.
Да ты, соловушка, из лесу темного да не лети.
Ой, как и разузнали люди про мою-то тайну.
Да теперь и идут, и не любят, в гости не зовут.
Ночами слышен мой вой, а днем изгой. Лишь ты меня одна, подруга, да успокой.
Я обнажу клыки, и шкура твоя — бронь. Летят в меня штыки и факелов огонь.
Я от людей в ночи, да не вой, а плач. Всегда во тьме один, ведь я палач.
Я не со зла, ведь такова моя природа. Веками мается моя душа, тысячелетия — годы.
Лишь ты меня одна спасла, рану мою лечила, окутала, опутала любовью всю.
И я за нее готов отдать бы даже свою жизнь. Но я навеки, а при чем, то всей душою чист.
А вы не плачьте, вы не знайте, погасли лучина.
А он не тронет вашей крови, я его приручила. А вы не плачьте, вы не знайте.
Хэ-хэй!
А он не тронет, я его приручила.
А как ему так тяжко, пожалею жизнь пропащую.
А у него та ласка дикая, да настоящая.
А у него та сила светлая да слава черна.
-А я теперь ему подруга, высока луна.
-Ради нее всю теряет смысл вечность, меняя сознание, явив свою беспечность.
Любовь так чиста и безупречна. Не осознать то, что бесконечно.
Тьма и свет в своей чистоте истинную любовь она явила мне. Ведь я искал тебя столько лет.
Тьму поглотил ее молитвы ответ. Но не сопадать к ней, не обидь ее.
Жражда моя выше, чем смерти острие. Но нет во веки мне спасения. Чем ее ласковые прикосновения.
А вы не плачьте, вы не знайте, погасли лучина.
А он не тронет вашей крови, я его приручила. А вы не плачьте, вы не знайте.
Хэ-хэй!
А он не тронет, я его приручила.
А вы не плачьте, вы не знайте, погасли лучина. А он не тронет вашей крови, я его приручила.
А вы не плачьте, вы не знайте.
Хэ-хэй!
А он не тронет, я его приручила.
Переклад українською
Ой, як ти, сонечко, у моє віконце не дивись.
Та ти, соловушка, з лісу темного та не лети.
Ой, як і довідалися люди про мою таємницю.
Та тепер і йдуть, і не люблять, у гості не кличуть.
Вночі чути моє виття, а вдень ізгою. Лише ти мене одна, подруго, та заспокой.
Я оголю ікла, і шкура твоя — броня. Летять у мене багнети і смолоскипів вогонь.
Я від людей уночі, та не вий, а плач. Завжди у темряві один, бо я кат.
Я не зі зла, адже така моя природа. Повіками мається моя душа, тисячоліття — роки.
Лише ти мене врятувала, рану мою лікувала, огорнула, обплутала любов'ю всю.
І я б за неї готовий віддати навіть своє життя. Але я навіки, а до того ж, то усією душею чистий.
А ви не плачте, ви не знайте, погасли скіпка.
А він не чіпатиме вашої крові, я його приручила. А ви не плачте, ви не знайте.
Хе-хей!
А він не чіпатиме, я його приручила.
А як йому так тяжко, пожалію життя пропаще.
А в нього та ласка дика, та справжня.
А в нього та сила світла та слава чорна.
-А я тепер йому подруга, високий місяць.
-Заради неї всю втрачає сенс вічність, змінюючи свідомість, виявив свою безтурботність.
Кохання таке чисте і бездоганне. Не зрозуміти те, що нескінченно.
Темрява і світло у своїй чистоті справжнє кохання вона явила мені. Я шукав тебе стільки років.
Темряву поглинув її молитви відповідь. Але не припадати до неї, не образи її.
Жерда моя вища, ніж смерті вістря. Але немає на віки мені спасіння. Чим її лагідні дотики.
А ви не плачте, ви не знайте, погасли скіпка.
А він не чіпатиме вашої крові, я його приручила. А ви не плачте, ви не знайте.
Хе-хей!
А він не чіпатиме, я його приручила.
А ви не плачте, ви не знайте, погасли скіпка. А він не чіпатиме вашої крові, я його приручила.
А ви не плачте, ви не знайте.
Хе-хей!
А він не чіпатиме, я його приручила.