Більше пісень від Libenson
Більше пісень від beshket
Опис
Продюсер: Лібенсон
Композитор: Владислав Либенсон
Автор тексту: Владислав Лібенсон
Автор тексту: Микола Шинкарчук
Текст і переклад
Оригінал
Пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон. Мій пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон.
Мій пульс.
Венами міста крізь шум. В голові швидше, я звуки мить уже тут, де вічно спішу.
Де моя рідна тінь? Збиті кулаки і мерехтіючі нічі.
І люди загубилися, як звірі за вікнами. Сірі перехожі, перехилені ліхтарі.
Зміни у відстані, цілі обіцяні. Стіни у мені ніби забиті обличчями. Не говоріть, не ми чум.
Знову не маю відповіді їм. Я забув, що ховав у собі.
Куди завів мене круг уникання зубів малого міста? Ти не дивися, біжи сам. Лінії долоні не виведуть за межі злам.
Імена вигадані усі там. Кинь мене в тиск і добив, стане більше.
Скільки нових з голови ще напишем? Kill, поки тінь я завішу, я мішень.
І тиша не дихає, цілячись вище. Дави вже і викинь за ефір. Чи готовий бути таким, як і заявив?
Де ми загасаєм вічно, тіло косає дим. І зроби хоча б мені ще один, поки тихше.
Пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон. Мій пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон.
Мій пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон. Мій пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон.
Мій пульс. Стою біля вуличних музикантів. Вже майже годину стою.
Зіграйте хоч ще одну пісню свою, зіграйте. Чи Честера, Мака, Курта, Майкла.
Чи мені з собою то позамотайте. Бо усе навколо ніби сонна байка. Їбанутість не ліпиться в хайку.
Рідний, сідай, тут ліпен сундай звук. Хай. Не викупаю, куди йти.
Та поки я йду, вимикається нульовий стан. Поки я пишу, уникаю хвильовий. На краю себе ловив.
У житті де у рядки склав ключ. Не обіцятиму залишитись на завтра.
Мабуть, замкнутість в жилах назавжди. Як уламки ми розкидані.
На, дивись, тримай, тисни, відчуй, як пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон. Мій пульс зник, здох телефон.
Шукай мене там, де швидше є кров, де тіло кулаку кинуте в шторм, усі почуття залиті в бетон.
Мій пульс.