Більше пісень від Mecna
Опис
Наче в когось заїло голку на старій платівці, і вона знову співає про те саме. Про звичку повертатися туди, де вже боляче, але все одно затишно. Кожен приспів звучить як клятва забути, а виходить навпаки: пам'ять танцює на уламках минулого під ритм, який ніяк не старіє. У цій мелодії є крапля самоіронії, ніби вона сміється з того, як люди наполегливо шукають новизну, щоб просто не визнавати, що люблять старе. Любов, схожа на залежність без таблеток, на марафон без фінішу. І все ж хочеться слухати далі, ніби в повторі й є порятунок.
Текст і переклад
Оригінал
Sembra una maledizione senza via d'uscita, come la stessa canzone per tutta la vita.
Se tutto quello che ho è tutto quello che non avevi, se io toccherò il fondo risalirò in un secondo per vedere se c'eri.
Oppure ti trascinerò dentro a una corsa ad ostacoli, ti costringerò a credermi senza fare miracoli.
Ancora non so stare bene senza distruggermi, senza fare di tutto per non sentirci minuscoli.
E più ti sognavo, come il denaro, meno capivo dove sbagliavo.
Non ci capiamo, non ci capitava da un po'.
Mandami in estasi senza prendere lassativo.
Sembra una maledizione senza via d'uscita, come la stessa canzone per tutta la vita.
Quanto ci penseremo? Cerchiamo sempre una novità, quasi per dimenticare.
Dimenticare è una maledizione senza via d'uscita, come la stessa canzone per tutta la vita. Quanto ci penseremo?
Cerchiamo sempre una novità, quasi per dimenticare che ci piaceva la stessa canzone.
Per ogni pezzo c'è un universo, un ricordo che non ho perso in cui mi hai messo in mezzo.
Ci ripetiamo spesso che noi siamo uguali, ma qui è tutto diverso tranne queste vibes.
E non ho tempo per spiegare se ogni parola ci fa male. La sensazione può sparire, però il dolore poi rimane.
E faccio di tutto per dimenticare la stessa canzone, però più ci provavo, più ci pensavo, meno capivo dove sbagliavo. Non ci capiamo, non ci capitava da un po'.
Mandami in estasi senza prendere lassativo.
Sembra una maledizione senza via d'uscita, come la stessa canzone per tutta la vita.
Quanto ci penseremo? Cerchiamo sempre una novità, quasi per dimenticare.
Dimenticare è una maledizione senza via d'uscita, come la stessa canzone per tutta la vita. Quanto ci penseremo?
Cerchiamo sempre una novità, quasi per dimenticare che ci piaceva la stessa canzone.
Perdonami se non l'ho scritta io.
Nascondimi così non puoi distrarmi.
E giurami che non ci ripenserai mai più.
Sembra una maledizione senza via d'uscita, come la stessa canzone per tutta la vita. Quanto ci penseremo?
Cerchiamo sempre una novità, quasi per dimenticare. Dimenticare è una maledizione.
Переклад українською
Здається, прокляття без виходу, як одна й та сама пісня все життя.
Якщо все, що у мене є, це все, чого не було у вас, якщо я досягну дна, я піднімуся за секунду, щоб побачити, чи був ти там.
Або я затягну вас на смугу перешкод, я змусжу вас повірити мені, не творячи чудес.
Я все ще не знаю, як почуватися добре, не руйнуючи себе, не роблячи всього, що в наших силах, щоб не почуватися маленькою.
І чим більше я мріяв про тебе, як про гроші, тим менше розумів, де помилявся.
Ми не розуміємо один одного, давно не розуміємо.
Приведи мене в екстаз, не вживаючи проносного.
Здається, прокляття без виходу, як одна й та сама пісня все життя.
Скільки ми будемо думати про це? Ми завжди шукаємо щось нове, щоб майже забути.
Забуття - це прокляття без виходу, як та сама пісня на все життя. Скільки ми будемо думати про це?
Ми завжди шукаємо щось нове, ледь не забуваємо, що нам сподобалася та сама пісня.
Для кожного шматка є всесвіт, спогад, який я не втратив, у якому ти поставив мене посередині.
Ми часто говоримо собі, що ми такі самі, а тут все інакше, крім цих вібрацій.
І я не встигаю пояснювати, якщо кожне слово завдає нам болю. Відчуття можуть зникнути, але біль залишається.
І я роблю все можливе, щоб забути ту саму пісню, але чим більше я намагався, чим більше думав про це, тим менше розумів, де помилявся. Ми не розуміємо один одного, давно не розуміємо.
Приведи мене в екстаз, не вживаючи проносного.
Здається, прокляття без виходу, як одна й та сама пісня все життя.
Скільки ми будемо думати про це? Ми завжди шукаємо щось нове, щоб майже забути.
Забуття - це прокляття без виходу, як та сама пісня на все життя. Скільки ми будемо думати про це?
Ми завжди шукаємо щось нове, ледь не забуваємо, що нам сподобалася та сама пісня.
Вибачте, якщо я не написав.
Сховайте мене, щоб не відволікати.
І поклянися мені, що ти більше ніколи про це не подумаєш.
Здається, прокляття без виходу, як одна й та сама пісня все життя. Скільки ми будемо думати про це?
Ми завжди шукаємо щось нове, щоб майже забути. Забуття - це прокляття.