Pilon Gras

Нічне повітря густе, майже в'язке – наче просякнуте сигаретним димом, тривогою та чужими розмовами з вікна навпроти. Все ніби як по-старому: бетон, холодне світло ліхтарів, пара дзвінких фраз про "liquide" та "minimum". Але десь під цим гулом чується втома – не показна, а справжня, та, що просочується між словами, коли сили на виході. Здається, тут живуть на автопілоті: курять, п'ють, сміються, жартують – ніби все під контролем, хоча давно вже ні. Кожен куплет – як ще один виток безсонної ночі, де замість сну – спроба "se détendre", а виходить – просто не думати зайвого. І все це не про бандитські байки та показушний стиль, а про тонку межу між хоробрістю та апатією. Коли навіть падіння звучить з ритмом, і біль чомусь йде в такт басу.